[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]
Banner

/l/ - Література

Name
Email
Subject
Comment
Файл
Пароль (For file deletion.)

File: 1475853186749-0.jpg ( 55.83 KB , 400x541 )

⋮⋮⋮   No. 289

Поезії загальна нитка.

Ось спробував тут. Зацініть і допоможіть з пунктуацією першого речення.



У Мережі на тебе підписаний
І не в змозі я це скасувати.
То чого ти до мене зі списами?
То чому мене гониш із хати?

Памʼятаєш, як разом мріяли?
Як гуляли колись просто неба?
Як ми кроками місто міряли?
А тепер це тобі не треба.

Як усталити змінної значення,
Прокидаючись щоб серед ночі,
Не будинки Воронежа бачив я —
Твої темно-смарагдові очі?

⋮⋮⋮   No. 290

В Україні існує проблема Шевченка.

⋮⋮⋮   No. 291

>>290
Ти про те, що українці твердо асоціюють поезію лише з ним?

⋮⋮⋮   No. 292

>>289
Думи-хуюми мої, думи-хуюми мої,
Лихо-хуїхо мені з вами-хуями!
Нащо-хуящо стали-хуяли на папері-хуєрі
Сумними-хуюмними рядами-хуядами?..
Чом вас-хуяс вітер-хуїтер не розвіяв-хуїяв
В степу-хуєпу, як пилину-хуїну?
Чом вас-хуяс лихо-хуїхо не приспало-хуяло,
Як свою дитину-хуїну?..

Бо вас-хуяс лихо-хуїхо на світ-хуїт на сміх-хуїх породило-хуїло,
Поливали-хуяли сльози-хуйози… Чом не затопили-хуїли,
Не винесли-хуїнесли в море-хуйоре, не розмили-хуїли в полі-хуйолі?
Не питали-хуяли б люди-хуюди, що в мене-хуєне болить-хуїть,
Не питали-хуяли б, за що проклинаю-хуяю долю-хуйолю,
Чого нужу-хуюжу світом-хуїтом? «Нічого-хуїчого робить-хуїть», —
Не сказали-хуяли б на сміх-хуїх…

Квіти-хуїти мої, діти-хуїти!
Нащо вас-хуяс кохав-хуяв я-хуя, нащо доглядав-хуяв?
Чи заплаче-хуяче серце-хуєрце одно на всім світі-хуїті,
Як я з вами-хуями плакав-хуякав?.. Може-хуйоже, і вгадав-хуяв…

Може-хуйоже, найдеться-хуйдеться дівоче-хуйоче
Серце-хуєрце, карі-хуярі очі-хуйочі,
Що заплачуть-хуячуть на сі думи-хуюми —
Я більше-хуїльше не хочу-хуйочу…
Одну сльозу-хуйозу з очей-хуєй карих-хуярих —
І… пан-хуян над панами-хуянами!..
Думи-хуюми мої, думи-хуюми мої!
Лихо-хуїхо мені з вами-хуями!

⋮⋮⋮   No. 293

>>291
Ні. По 2+ пам'ятники в кожному місті. І непропорційно велетенський обсяг книжок в книгарнях. А ще ці "лайно імені імені Шевченка"

⋮⋮⋮   No. 294

>>293
Ну прямісінько як Ленін колись.

⋮⋮⋮   No. 295

>>292
Ти їбанутий чи що?

⋮⋮⋮   No. 296

>>295
Ні, ось їбанутий:

З поетів мертвих українських
Нема до кого і сходить:
Не варт лежачий в знанім місці;
Хто варт - не знати, де лежить.

В покоях розкошів сваволі,
Де від свічок прямує тьма,
Уже в письменника є доля,
Але руки іще нема.

Оглянувся народу син:
Рясніє жито, колоситься,
Але вриває часу плин
Не серп, не трактор – лиш росиця.

Комбайн блискучий виступає –
Достатку велет сподівань.
Та всенародних плід старань
Людей нещадно пожинає.

Під місяцем в безкраїм полі,
Де шум від пострілу стиха,
Собі спочинок серед болю
Знайшла письменницька пиха.

Дитячий гомін.
Шум смерек.
Лол.
Кек.

⋮⋮⋮   No. 297

File: 1475934244789-0.jpg ( 53.53 KB , 681x1024 )

>>296
Відчувається стиль класика…

⋮⋮⋮   No. 298

>>297

Строфа

Звір звіра їсть.
Агов, офіціанте,
Ці москалі та комуністи
На смак майже однакові.
Вони правильно готувалися?
Покличте кухаря!

Звір звіра їсть.
Це дуже мило з Вашого боку,
Але я вже поїв удома.
Вибачте.

Звір звіра їсть.
Жах, заберіть від мене це!
Я харчуюся винятково рослинною їжею.
Найчастіше задовольняюся овочами.

Сірі…
Карі…
Блакитні…
Звірі.

Антистрофа

Переживаєш? Саморефлексуєш? Послухай!
Всі ці аероплани, літаки й атом - це маячня.
Десь мавки ще між дерев сидять, а десь жируха
Дивиться яой та виглядає на екрані без упину,
Хто з них сосюра, а хто тичина…

⋮⋮⋮   No. 672

>>289
А я прийду на Кропивач
І розкажу як треба торгувати
Щоб знав, анон, де може наїбати,
Його нечесний продавець з провінції Ганьдун.

⋮⋮⋮   No. 673

>>672
Десь в пустелі УБК
Є містечко Кропива.
Там живе один адмін,
Три торговця,
ЛІтератор.
Критикан, ботан, розумник.
Політолог-сумнодумний.
Найолдфажніший ньюфаг.
Малювальник карт.
ЦеПешник.
Погроміст. читач, письменник.
Анонімний безосібний.
Гетмьман-Гречка самостійний.

⋮⋮⋮   No. 674

>>673
Оце непогано, але безосібний-самостійний трохи випало.

⋮⋮⋮   No. 675

>>674
Безосібні аноніми
Гетьман Гречка поруч з ними.

⋮⋮⋮   No. 676

>>296
>Комбайн блискучий виступає – Людей нещадно пожинає.
Згадалася пісня гурту Червона Пліснява і весь пафос віршу як вітром звіяло.

⋮⋮⋮   No. 677

>>675
Згоден. Дякую за фікс.

⋮⋮⋮   No. 678

>>676
> Червона Пліснява
Перекладати власну назву гурту - пік уєбанства.

⋮⋮⋮   No. 679

>>676
А як тобі творчість гурту Смерть у червні? Які ж хохли дегенерати…

⋮⋮⋮   No. 680

Нам борди іншої не треба,
Поки сіяє УБ(е)К(а),
Заходжу з треду і до треду
По кропивних твоїх стежках.

Мені не можна не флудити,
Тобі не можна не лягти,
Лиш доти варто нам постити,
Поки тут пасти й макроси!

Приспів:
Кропивачу, Кропивачу,
Втік від соціокалік,
З табунами раків скачу
Тут, готуючи набіг!

Бо ми постуєм до нестями
Хоч Лесь прорік усім Пиздець,
Ще, може, нашими словами
Вкладемо в рота всім хуєць.

Ще дупа наша не згоріла,
Ще наша раковість при нас,
А те, чи трахнемо ся ділдом –
То скажуть люди й скаже час.

Приспів

⋮⋮⋮   No. 683

Ляжу на бочок,
Пержу в кулачок,
Вдихаю бздо, -
За Україну!

⋮⋮⋮   No. 684

>>678
>>679
Оце так подвійний підрив. Захотів та й переклав, щось ви надто знервовані як на панків.

⋮⋮⋮   No. 685

>>680
Кропива. кропива.
Де моя годнота?
ДЕ мемасик?
ДЕ відос?
Де Win-рару передоз?

Кого форсить?
За що сратись?
Чим пишатись?
За що братись?

⋮⋮⋮   No. 702

>>685

Палаючі стільці
Зігріють душі тролоти.
І вічний срач - у кого борда довже -
Розвеселить тут скромного анона.
Незмінна тема політична стане у пригоді,
Щоб клави билися об голови свої ж,
А недосяжний опонент без покарання реготав.

⋮⋮⋮   No. 703

>>702
На руїнах Учану
Та могилі Ясона,
Дикоростий буряк все давно покриває.
Здичавілі Няуки
Та їбучі шакали
По лісах розплодились.
І немає ні пана ні бога в анонів.

Там де слава минулих боїв відгриміла
Лише купки гівна від туристів.
Стародавні місця як примара
Майорять лише в памяті люду.

⋮⋮⋮   No. 704

>>703
Самотній Кропивач

Молода, амбітна борда
Потрубує милу хвойду.
Нарікти її "Богиней"
Й цілувати її тіні.

В дошці FAP-у стало тісно
Від анонів пошуковців.
Полірують трутнів хлопці
На рандомні цицьки й попці,
Бо нема у них Богині

Залишаються лиш мрії.

⋮⋮⋮   No. 705

>>704
Сидить Учан-дід на Кропиві та й думу гадає,
А що молодь зараз знає над чим угорає?
Де бомбить, а де недоля? У кого там свято?
Що там тролі зелененькі, смачно вже наїлись?

Файначівці, любі друзі, закляті братюні,
Все розкажуть та підкажуть, Кропиву врятують.
Знову сере в треді свіжім той анон, що любить,
Про хіхляток та свиняток світу розказати.

Учан-дід все бачить, знає.
Усе розуміє.
Доброго анона він вдачею покриє,
Ну а злого пройдисвіта, грішного-анона,
Вночі провідає.
Та відімкне інтернети назавжди й до краю.

⋮⋮⋮   No. 711

File: 1494873747841-0.jpg ( 48.41 KB , 500x379 )

The fountains mingle with the river
And the rivers with the ocean,
The winds of heaven mix for ever
With a sweet emotion;
Nothing in the world is single;
All things by a law divine
In one spirit meet and mingle.
Why not I with thine?—

See the mountains kiss high heaven
And the waves clasp one another;
No sister-flower would be forgiven
If it disdained its brother;
And the sunlight clasps the earth
And the moonbeams kiss the sea:
What is all this sweet work worth
If thou kiss not me?

⋮⋮⋮   No. 712

Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Замість пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку,
Сліпую каліку.
Добре, ведіть, показуйте,
Нехай стара мати
Навчається, як дітей тих
Нових доглядати.
Показуйте!.. за науку,
Не турбуйтесь, буде
Материна добра плата.
Розпадеться луда
На очах ваших неситих,
Побачите славу,
Живу славу дідів своїх
І батьків лукавих.
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тяжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.
Отак і ви прочитайте,
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників, кого, коли,
За що розпинали!
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата —
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю!

⋮⋮⋮   No. 714

>>705
Не споглядаю посту № 1000000

Анон прийшов
І голосно сказав на сонній борді:
"Не споглядаю посту номер мілійон!
Чого усі ви тут не творите контенту?
Чому тут юрби слоупоків товчуться на пляжі?
А де вінрарні пасти над якими
Я б реготав як той школярик?
А ваші маляри нікчемні цицькатого маскота досі не створили!
Аж досить!
Досить постити хуйню!
ЗА справу, хутко, содоміти!"
Ревів анон. Його кінцівки з кулаками дибилися в небо!

⋮⋮⋮   No. 725

>>714
Треди мої треди
Треди молодії.
Проїбались зранку
Наче полімери…

⋮⋮⋮   No. 726

>>289
Через поле, через лic, гори i долини,
Порошенко грошi нiс в тop6i, з Украïни.
Нападав на нього страх, щоб з мiшком не впасти.
Думали ми — олiгарх i не буде красти.
А тепер пропав наш смiх, бачим кепськi справи,
бо краде, не гiрше всiх з казни, у держави.
Має добрий апетит i бере, що бачить.
— Не гарант ви, а бандит, хай нас Бог пробачить!

⋮⋮⋮   No. 741

File: 1496822475415-0.jpg ( 690.05 KB , 1944x2592 )

>>726
На смерть нашого курчати Макнагетса

Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину,
Над водою гне з вербою
Червону калину,
На калині одиноке
Гніздечко гойдає.
А де ж дівся пан МакНагетс?
Не питай, не знає.

⋮⋮⋮   No. 1718

>>741
Анон, що новий тетріс нахуячив,
Не те що бидло вкропивацьке.
Знав як пиляти комерційні штуки!
Але тому що бидло ми - не взмозі осяйнути,
Його ідей, його думок.
Він Бог, він промінь успіху, він шлях нам каже...
Але ми бидло,
Й жоден жалюгідний кропиванець,
Ні ти, ні я, анон,
Не осягне його ідей.
Змирімося,
Бо бидло ми і здохнемо в пітьмі
І мороці бидлопроблем!

⋮⋮⋮   No. 1815

>>1718
Коли ти критикуєш УБК,
То часткою її стаєш ти сам.
Вона смердить у цифровій безодні,
Така маленька, квола та гидка.
Успішні аноніми проходять повз
Гидливо затикаючи носи.
Але ж Ти тут, а значить підгодуєш,
Своїми постами оцю потвору.

⋮⋮⋮   No. 2273

>>704
Накаркав

⋮⋮⋮   No. 2357

>>726
Доробилась Україна до самого краю,
Не залізо експортує, а люд свій до раю,
До чужого, не свого, доляр здобувати,
Замість того, щоби жида з України гнати!

⋮⋮⋮   No. 2604

>>1815
Касєтнік древній я ще маю,
Касєти Бобула тримаю.
З них програваю і співаю.
На перемотку натискаю
І слухаю їх знов і знов.

Коли у вухах Бобул
В ногах нема журби-печалі!
Діди з Учану ще казали нам -
Бобулізуй усе, що бачиш в інтернеті,
Бо то є гідна справа безосібна.

⋮⋮⋮   No. 2608

>>2604
Ой на Кропивачі, та на зеленому лузі,
Зійшлися в треді любі друзі.
Корів по селам вже не доють,
Голодні кури длубають стіну.
Бо припекла усім у сраці
Та тема гейська сракойобна.
Усі пішли у трід де геї
Де вир життя та срач
Як в молоді роки Учану.

⋮⋮⋮   No. 2614

File: 1531306201.483008-.jpg ( 65.86 KB , 894x597 )


⋮⋮⋮   No. 2633

>>2614
Вживай Анон Кропивку
І буде в тебе дівка.
Сиди і вчись на Кропиві буття
І бірдменом успішним ти покрокуєш у життя.

⋮⋮⋮   No. 2638

>>2637
Знову хтось курятник не закрив?

⋮⋮⋮   No. 2641

>>2633
Розвелося поетів на бірді,
То хайку, то ось це.
Всі пиздять,
А мішки вже ніхто не вороча.
О блядська УБК,
Де час старий Учану?
В могилі,
Там де й батько наш Ясон.

⋮⋮⋮   No. 2645

>>2614
Боріс Ґрєбєнщіков?

⋮⋮⋮   No. 2689

>>2641
І Січ любив, і Кропи́вач рідним став,
Ох люди, що ж ви робите зі мною?!
Бо як покличуть до двох віськ лав,
То я не зможу розірватися на двоє.

О УБК! В Учанах - не сидів.
Я на Січі був, в радості і горі.
Я Ксеню як сестру хотів,
Щоб під хмаринками її в пшеничном полі!

Але до тебе смерть прийшла.
Руйнація прийшла, і зубожіння.
Я думав, щастя більше вже нема,
Але воно було у Кропиви насінні.

І пагін ріс.
Спочатку миршавим був, кволим.
Та скоро з нього вийшов цілий ліс,
В його гіллях згніздилися Анони.

Час тихо уперед ішов.
Загоїлась на серці втрати рана.
Лишився в пам'яті від неї шов,
Навіщо ж, суко, ти відкрив їй знову зрана?!

І ось сиджу в сум'ятті я,
У голові моїй витають думи тяжкі.
От чи потрібне мертвому життя?
Чи вмершому мертвим бути краще?

⋮⋮⋮   No. 3172

Знає Ялта і Донбас:
Порошенко - підарас!
Знає навіть наш район, те що
Порох то гандон!
Кожне місто і село, знають:
Порох це Хуйло!
Знає Польша й США, те що
Пороху пізда.
Знає навіть Пакистан, те що
Порох уєбан.

⋮⋮⋮   No. 3173

>>3172
Ваня, з заробітків приїхав?

⋮⋮⋮   No. 3174

>>3173
Наваросская паєзія

⋮⋮⋮   No. 3185

Одна нога в стременах...
Сніги. Вітри. Зима.
Розрубані рамена,
І голови нема.

А кінь стоїть і дремле:
— Куди ж його іти?—
До болю вгрузли в землю
Залізні копити.

Поглянув скоса оком:
— Коли б уже сідлав!—
І знову дрібним кроком
У далеч почвалав.

Іде, іде снігами
На південь, північ, схід,—
А вслід червоні плями,
А вслід червоний лід.

Іде, іде і стане,
До місяця ірже:
— Невже ж таки не встане?
Невже?

Одна нога в стременах.
Сніги. Вітри. Зима.
Розрубані рамена.
І голови нема...

Ще вчора був веселий:
Не думав, що — кінець...
Сьогодні ж — леле!
Мрець...

⋮⋮⋮   No. 3202

>>3172
> Порох це Хуйло
Е ні, новососику, Хуйло — то трохи інший персонаж.
https://m.youtube.com/watch?v=oZZ7_eQ9kAg

⋮⋮⋮   No. 3264

Ой люди добрі, маю щось сказати
Сталась чудесія в мене біля хати
Кричать гуси, кричать свині
Кричать півень на драбині
На усе село - Порошенко мурло
Кричать гуси, кричать свині
Кричать жаби на долині
На усе село - Порошенко мурло.

⋮⋮⋮   No. 3415


⋮⋮⋮   No. 3481

Знову чую російську мову,
мову рідкісної краси...
Прошуміли за вікнами знову
непроглядні брянські ліси.

Обступили темні ялини
полохлива берез юрба.
Їх далеко десь мла поглине,
голуба, голуба, голуба...

Опустити скло непротерте,
все, що бачиш, душею обнять,
і задуматись, і завмерти,
і до самої ночі стоять...

На моє непокрите волосся
опаде легка курява.
Крізь важку вечорову просинь
проступає вогнями Москва.

⋮⋮⋮   No. 3486

Я - прутнесмик! Я прутня смикав часто,
І на яву, і, навіть, увісні.
І я так звик, давить із прутня пасту,
Труси мої у пасті уже всі.

Я смикав все життя - у радості і в горі,
На випускний, у душі і в хліву.
Не знав дівчини я ніколи ні одної,
Не для дівчат ростив я квіточку свою.

Та йде життя. Мені давно за сорок.
І прутень через раз уже стоїть.
Та в голові усе ще підлітковий морок,
До біса все, я хочу ще і ще давить!

Але дави чи не дави - не стане краще,
Та й гірше вже не буть мені ніяк.
Залупу покривають дикі хащі,
Та стискується немічний кулак.

Старий пердун, на бірдах засидівшись,
Пустив життя під насип як вагон.
Не стане краще, і не стане гірше,
Я старий аноніст а не анон.

⋮⋮⋮   No. 3487

>>3486
До глибини душі, брате.

⋮⋮⋮   No. 3488

File: 1566684153.720691-.jpg ( 34.28 KB , 564x374 )

>>3486
Сумнота.

⋮⋮⋮   No. 3608

File: 1571659822.188125-.png ( 28.61 KB , 471x531 )


⋮⋮⋮   No. 3609

>>3608
Бебик, свіжіше щось є?

⋮⋮⋮   No. 3612

File: 1572128832.360071-.png ( 33.26 KB , 421x394 )


⋮⋮⋮   No. 3623

File: 1573320065.517376-.jpg ( 81.98 KB , 667x737 )

>>3622
Ві такі копрофіл?

⋮⋮⋮   No. 3627

>>3612
Це якась аж занадто дохуя сучасна поезія, взагалі не зрозумів як це читати.
повз бидло



[Return] [Go to top] [Catalog] [Post a Reply]
Delete Post [ ]

[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]