[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]

/l/ - Література

Name
Email
Subject
Comment
Файл
Пароль (For file deletion.)
Options Use op-stickers

File: 1582488392.214349-.png ( 135.99 KB , 500x281 )

⋮⋮⋮   No. 3883 [Reply]

Чи етично викладати алгебру в школах ?
Пародія на безсуттєву скандальність і інші якості сучасних ток-шоу і світу в цілому .

Офелія Ванденбурґ_Доброго дня , шановні телеглядачі , з вами я , Офелія Ванденбурґ . Ви дивитесь ток-шоу "Кульмінація" . Сьогодні мова піде про одну з найскандальніших тем цього тижня : "Чи етично викладати алгебру в школах" . Нагадую , уся справа в тому , що молода циганська сім'я з Молдови не далі як кілька днів тому , заявила , що не хоче , щоб їх діти вивчали алгебру , в зв'язку з далеко не цензурними асоціаціями деяких геометричних фігур , вигляду алгебраїчних рівнянь , та ще декількома пунктами . Одним з таких пунктів , на приклад є їхня думка про алгебру , як на лише одним з можливих поглядів на взаємозв'язок речей у цьому світі ... і вони з ним не згодні , в зв'язку з чим , як я вже сказала , прагнуть домогтися скасування обов'язкового навчання алгебри в школах , чи хоча б по двобічній згоді , звільнити їхніх дітей від уроків алгебри . Доброго дня також нашим гостям , які на даний момент знаходяться за кулісами , оскільки є доволі відомими людьми , і будуть з'являтися у залі , відповідно до ходу нашої дискусії . Ну що ж , почнемо , перший гість , що ввійде зараз до зали - Богдан Підгірний , очільник сільської ради села Острівці .
(аудиторія в залі здіймається оплесками)
Офелія Ванденбурґ_То ж , Богдане , як ви гадаєте , чи етично викладати алгебру в школах ?
Богдан Підгірний_Так , це досить складне питання , та все ж моя позиція , така , що напевно етично
Офелія Ванденбурґ_Етично ?- А які аргументи вашого висновку ?
Богдан Підгірний_Я схиляюся до такої думки , тому що алгебра наука чисел , і вона не може містити в собі щось неетичне в принципі . Також я , як доволі досвідчена людина , хотів би зробити вам подарунок . З поваги до вас , і з вдячності за запрошення , я б хотів подарувати вам цю банку огірків , це справжні острівецькі огірки середнього посолу . Найкращі огірки Вінницької області .
(аудиторія в залі здіймається оплесками)
Офелія Ванденбурґ_Гаразд , наш перший гість думає , етично . Свою позицію я поки що не висловлюватиму за для об'єктивності дискусії , так ? Так , а що думає наш наступний гість , член руху українських колекціонерів безоднозубих граблів , вітаймо Валерія Сома !
(аудиторія в залі здіймається оплесками)
ВАЛЕРІЙ СОМ_Доброго дня глядачі , я б хотів , одразу розставити усі крапки над і , моя думка відрізняється від думки пана Підгірного , я не згоден , алгебру в школах викладати не етично . Не можна допустити , щоб наші діти росли оповиті розпусними формами , і диктатурою одного світогляду .
(аудиторія в залі здіймається оплесками)
Богдан Підгірний_Що , та що це за неук ? - Офеліє , хто це такий , і що він тут взагалі робить ? - хто ти такий , і що ти мелеш ?
Офелія Ванденбурґ_Прошу тиші в залі , панове . Такі поважні люди , як ви не повинні опускатися до рівня ницих і розбещених формами фігур , геометрів .
Богдан Підгірний_Гаразд , не будемо розводити тут бозна що , але я думаю рівень успішності в житі кожного з нас показав , хто ким є , "КоЛеКцІоНеРуШкО" !
Офелія Ванденбурґ _Хоч ми вже вислухали цікаві думки поважних і освітчених осіб , але ти не менш представляю нашого останнього на сьогодні гостя , голову Спілки ткачів-бандуристів України , – Олега Сидоренка !
Олег Сидоренко_Вітаю зал , вітаю шановних гостей , не хочеться тягнути дикого лісового кота за хвіст , тому скажу , я не згоден з жодною думкою , алгебра за своїм єством , це етико-неетична наука , що має певну історію та певний досвід в обох напрямках .
Офелія Ванденбурґ _Що ви хочете цим сказати ?
Олег Сидоренко_Я б хотів підкреслити цим необхідність проведення експертизи на вищому науковому рівні .
Богдан Підгірний_Що , та ти уявляєш в чому сумніваєшся , придурок ?
Олег Сидоренко_Як ти мене назвав , гад .
Богдан Підгірний_Так , як почув , пі(мат , як завжди прикритий хрестоматійним звуком) , пі , пі , пі , пі , ти хто такий взагалі , пі , щоб висловлювати свою думку , пі . Запхни , пі , собі в пі , свою думку !
Олег Сидоренко_Та пішов ти , недоумок .
(Олег вибризкує на Богдана склянку з водою , вода потрапляє на Валерія)
Валерій Сом_Ах , ти , пі пі . Ти не знаєш на кого нарвався !
Офелія Ванденбурґ _Будь ласка , заспокойтеся . Охорона !
Богдан Підгірний(до Валерія Сома)_Я , я знаю про що кажу , А ти козел . пі пі !
(охорона розтягує учасників баталії )
Офелія Ванденбурґ _Прошу пробачення шановні панове телеглядачі , до наступних зустрічей . Тема нашої наступної дискусії : " Як впливає на чорнобілсть чорно-білих цуциків , впливає вживання ними геномодифікованих продуктів ." . До наступної суботи .

⋮⋮⋮   No. 3884

>>3883
Багато тексту, середньостатистичний кропивачер не осягне.

⋮⋮⋮   No. 3886 OP

File: 1582570720.934324-.jpg ( 19.92 KB , 704x400 )

Я хочу їсти , я голодний !
Сумую десь узагалі .
Та де б не був , усесвіт жодний
Бажання здавить се в мені

Літаю . Думкою по полю
Над пеклом та під раєм
Хотів би зараз , щоби столяр
Зробив мя щось на плаї .

Збираюсь . Знане повернути
Бажаю . Бути там
І кілько раз води сьорбнути
Що нею повен храм .

Неначе в останнє . Побачити прагну
Своє віддзеркалення скрізь
Вертаю як спраглий ,
Те буле прадавньо колись
То йди і дивись !

⋮⋮⋮   No. 3891 OP

File: 1582832212.651541-.jpg ( 53.67 KB , 685x684 )

Про двоїну (бережи її бог)
Лежить на просторах безводних
Не однина й не множина .
Навічно в пам'яті народній
Ще подихає двоїна

Коли це було , чи згадаєш ?
Навіки втрачене тепер
А от твій діда , пам'ятаєш ,
Війною проблений сапер

Казав тобі , "Мій любий сину ,
Щоб ти беріг усі свої дві сті
Свою вербу свою калину
Немає в світі другої Русі


File: 1580498880.087051-.JPG ( 7.11 MB , 4608x3072 )

⋮⋮⋮   No. 3780 [Reply]

Привіт. Пишу. Подивися:
69 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 3880

>>3875
Спочатку я думав що вірш про Оруела, а потім пойняв що про сестру яку буде дерти якийсь бидлан через пару років, а оп напише ще один віршик вже про блядей Чим не джерело натхнення?

⋮⋮⋮   No. 3882

File: 1582422451.599141-.jpg ( 2.2 MB , 3120x4160 )

Всередині людини сидить ядро, безумовне, і світиться. Ім'я йому Гідність. Стрижень, який закладений у серце й душу кожного.



Спробуйте уявити становище людини "без нічого". Деруть нерви, лізуть історичні приклади звірства в концтаборах, і якщо переносити себе на те місце й час, то біль вщухатиме повільніше звичайного. Найпекельніше, що можна забрати від людини та її духу: гідність, ім'я, зародок здорової особистості.



Нашу гідність ламають травмами, наше світле єство копають соціальними умовностями й вірність ідеалам з чавканням поїдає агресивна тяга до грошей. Потребує швидкої допомоги той, для кого відчуття самоповаги-поваги до інших анульоване. Зробімо йому укол прозріння й подаруймо теплі людські обійми. Так, так хотілося би зробити.



А якийсь там я інколи спілкуюся маскарадом та втікаю від звільнення й відпущення самого себе. Хтось так, а хтось водночас політичний діяч, і рівносильно-всесильно бував поваленим приступами дикої агорафобії.



Джузеппе Пардо Рокес очолював єврейську громаду в Пізі в 1940-х рр., і основним каменем спотикання його життя був страх перед собаками та їх іклами. Коли ж із приходом нацистських загарбників до міста більшість жителів покидали рідні домівки, ексцентричний Рокес залишився супроти бомбардувань і нашестя. Вороги спитали Пардо, чи боїться чоловік смерті, і той щиро заперечив це, оскільки жахали єврея тільки собаки. Згідно з історичною хронікою, Джузеппе парадоксальним чином через свою фобію проявив героїзм і прихистив у домі ще кількох соратників, яким удалося вижити. Рівночасно інший городянин Пізи, молодик на ім'я П'єтро, також агорафоб, покидав свої чотири стіни лише задля пробіжок до руїн будівель та порятунку поранених. Його визнали героєм.



Ти спроможний стати зрячим щодо своєї та чужої обов'язкової гідности після проникнення чиїмись вчинками, або ж коли ти відчуваєш провину за образу дівчини. І точно в танці пригадування, наскільки все-таки вкорінені та гніздові ідеї служіння Високому. Пригадуєш та ростеш.



Просто по-дитячому заграється цікавість: а якщо ти рефлексуєш над своїм "Я" зараз, то наскільки близько чи далеко ти перебуваєш у ньому? Де твоя гідність у цю секунду часу?



Піднятися над собою, порівнятися з минулими ментальними атмосферами та ворухнути устами в такт музиці життя "Я виграю!". Я виграю, бо я з народження гідний. Так і кажу собі, і кажу вам із самого ранку, навіть швидше, уночі.



#мої_роздуми #мої_роздиви

https://riltaras.blogspot.com/2020/02/blog-post_22.html

⋮⋮⋮   No. 3885

Ми – хлопцi з Файночану
Ходим до мечеті, шануємо Сашка
Нiхто та'як ми не вмiє тред вайпáти
Поки на нас не набігли безоси з ішної борди!

⋮⋮⋮   No. 3889

File: 1582725031.240512-.jpg ( 1.42 MB , 4160x3120 )

Місяць лютий грізно махав колючками сніжинок, і різко погіршував погоду перед весною. Знаходилися пестуни холоду, вони кожну зиму ловлять сніжинки язиком і задивляються на їх узори в автомобільному дзеркалі. Також пестуни вміють бути моржами й умивати обличчя голими руками та свіжою білою мерзлотою.

Середина тижня, казковий, як передніч Святого Миколая, вечір і заметіль. По бруківці у сторону Центру Шептицького надто гучно й по-невпевненому розмашисто іде юнак, але якогось такого надто 16-літнього вигляду, що, зосередившись на дитячих рисах його обличчя, явно виринає. Він спішить, очі пихтять паротягом, і поверхневій людині збоку може привидітися, що молодик або воліє різко натовкти комусь пику, або спішить на зустріч екстремально важливого ІТ-проекту. Й обидва припущення ними й залишаться. Напружена манера ходьби юнака легко пояснюється його тривожно-надривною натурою. Куртка хлопця розстебнута навстіж, і жовтавий школярський шарф зносять пориви вітру з льодовим присмаком. Так, він ходить у холод у такому вигляді по певній абсурдно-імпортній причині, а ще в цю секунду оповіді повертається з короткої перерви поміж спроб повчити старогрецькі мовні конструкції, котра набила йому мозок киснем. До гарячого приміщення та ноутбука, гайда! Кинувши кілька жорстко здавлених "Привіт" знайомим студентам, він зайшов, ба навіть залетів усередину Центру, по звичці устромив погляд на годинник зверху труби, під яким кипіло життям горіхове кафе, і помчав кроками на другий поверх.

Центр ім. Митрополита Андрея Шептицького унікальне місце. По-перше, аналогів у наших університетах немає. І на тому й закінчили б. Але друга закаблука полягає в тому, що медійний простір виділяється своїм сучасним стилем. Строгий, скупий на палітру кольорів, із міцними бетонними, відкритими для очей стовпами, із деревом, яке перемістилося в дизайн інтер'єру на сходи та на внутрішні насадження. Скляний, прозорий, із небезпечними східцями та затишними куточками на диванах, за котрі ведеться тіньова конкуренція студентів, працівників УКУ та людей із креативної індустрії Львова.

Юнак теж про це все тяжко й натужно, із міліметровими інсайтами, думав, і врешті-решт як робот, механізм, вернувся до вільної канапи. Нещасний чомусь вирішив, що він у світі, певне, найзнедоленіша людина, частенько корчив із себе трагедійного персонажа Шекспіра. Зі скрипучим прийняттям і самоіронією колекціонував дружні усмішки чутливих людей, які раптово скидали з нього цей панцир равлика. Одним помахом м'язів рота. Теплою усмішкою.

Він не міг, а так водилося вже другий рік, знайти ідеальне положення тіла на дивані, і від цього перебував у злісному на себе настрої. Сяк-так, по-лисячому влаштувався, закинув руку за шию і майже ліг. Високий зріст був його явною перевагою, але тільки не на компактних диванах Центру Шептицького. Парубійко чимдуж рознервувався, бо його старий лептоп-машина зазнав краху при підключенні до мережі, але за двадцять хвилин усе уляглося й можна було беззмістовно перевіряти свої соціальні сторінки та повідомленники, у народі знані під гаслом "месенджери". Однак гладко в нього йшло рівно ніколи. Звісно ж, комп'ютер хлопчини гальмував, і веб-сторінки вантажилися по кілька хвилин вічності. А ще він щось писав!

Кажуть, дивні публікації, часто згадував безумство, та й був зовні схожий на німецького романтика, який загрався в диявольське, перечитав Гете та засильно вкинувся музичними смаки в німецьку класичну музику. Волею долі він умів писати обома мовами, українською та ромською. Читач хай буде тверезим і одразу придушить нотки внутрішнього расиста, із повагою прошу. Бо річ у тім, що раніш, на таборі якоїсь замудрої, однієї із сотні молодіжних організацій (може БУР, може ФРІ, може під час ТК, Твоєї Країни) він закохався у пишну ромку, та під сильним буревієм почуттів досконало вивчив мову цієї цікавої громади, що елегантно вписалася в український антураж. Думаю, про любовний крах згадувати не варто, ситуація і так криштально зрозуміла. Наш ідеаліст був особистістю вкрай закомплексованою, і про його тексти віршів, пісень і політичних памфлетів ромською для дами серця знали тільки найбільш духовно збагачені інтернет-друзі, а назагал він був слабо відомий як горемика і студент без певного роду занять. Прокрастинатор, одним словом. Хоча, здається, не пив?

Юнак поправив своє запудрене й мокре від снігу волосся, поміняв позу на дивані й зайшов на сайти своїх інакомовних творінь. Узагалі той молодчина був людиною розумною, й інтелектуально готовою до критики та опозиції, великодушно бувши вдячним Грицаку та його лекціям про бітлівську творчість за відкриття творчої вуглинки. Проте Інтернет його лякав своєю акцентуацією на особі автора.

Повіки штучно підпухли, зіниці бігали по рядках відгуків і зауважень, і геть невлад наш художник слова прочитав нищівний коментар. Удар ножем у пах, горло та нервову систему. У цілях вашої безпеки зміст слів критика кане в небуття конфіденційності, але це був кінець. Пітні руки, дрелька запрацювала в горлянці, зіниці залізли на білок і прокрутилися на 360 градусів... Юнак хлопнув кришкою ноутбука Lenovo, тремтливими пальцями поліз у кишеню рюкзака Fjallraven й блискавично увімкнув "Everything I wanted" Біллі Айліш, поставивши пісню на повтор. Накинув куртку, узяв руки в кишені та з видом глибокої втрати гордощів і гідності знову поплентався назовні. Хлопець був тривожно готовим до всяких тернових вінків, вивчив ази прикладної конфліктології, але емоційна крихкість завжди є частиною нас самих. Принаймні так було в нього.

Йому хотілося заридати, точно так, як істерично вибухають діти, коли їх щиро обрану улюблену іграшку кидають до рота дворової собаки. Але, це ламке слово на "А"... "Ти майбутній чоловік, купа людей навколо сидять, незрілість призводить до сліз і буйства"...

Гнітючі до комічного міркування наповнювали голову студента разом із повногрудими вдихами морозного кисню, і потуплений погляд на брудні мокасини скрипів до ладу ступням по дощатій дорозі. Лиш би йому, бідоласі, полегшало...

Отак ідучи, намагаючись заплакати й виглядаючи мов сумний добродій з артхаусної кінострічки, молодий чоловік умить почав перекидатися подумки на справляння зі своїм підступним болем. Ясність його намірів та їх геніальна чистота омила його приниженість. Мова не про спокій, але щось нове зароджувалося...

Знову стрибок відчуттів, знову удар креативної ідеї по скронях і стук сердечний.

Тарас прибіг назад до Центру Шептицького, загрівся і написав цю оповідь.

#моя_проза #гумор

https://riltaras.blogspot.com/2020/02/blog-post_26.html

⋮⋮⋮   No. 3890

File: 1582796594.872634-.PNG ( 6.36 MB , 1714x2268 )

А коли стає зовсім порожньо всередині, починаєш поглинати все підряд навколо: пластикові виделки, газетний папір, зубну пасту, кукурудзяне борошно, клей ПВА, рідке мило, гумовий ластик і навіть діряві шкарпетки. Здавалося б, що гірше вже просто нікуди. Але стривай, через пару хвилин ти блюєшь прямо у смітник. О, кукурудзінка! Поступово відро заповнюється слизьким чамплу зі шмарклів, з носа починає витягуватись рожева паста. Одна макаронина за іншою, кожна довжиною у півметра.
У роті пересохло, треба попити води. З очей почав витікати соус Бургер. Набираєш воду з вази разм з квітами, а з вух вже сипиться тертий сир Володар. Дістаєш пластикову виделку з горла і встромляєш зверху до самого кінця.

- Bon appetit! - каже тобі волога паста з мусорки.
- І тобі смачного, шматок липкого тіста. - відповідаєш ти.
В той момент було дуже недоречно ставити питання чому ця бадьора італійська паста розмовляє французською без акценту. Незабаром розумієш, що з тобою розмовляла не паста, а сміттєвий пакет.
Але це вже не важливо, тому що фізична порожнеча спереду заросла білими нитками від дірявих шкарпеток, бинтів та сорочки. Заклеюєш зворотню сторону пластиром і зав'язуєш мішок з блювотою. Брудну підлогу, зім'ята папір, мильне скло і порцелянова ваза.
- Гей, гей, ти, хлопче, подивися на мене, дивись скільки в мені сиру! - знову починає сміття.
- Тихіше, я намагаюся зосередитися. - повільно промовляєш у порожнечу.
- Все одно ти не зможеш мене позбутися! - каже надокучливий пакет зі складними вуглеводами.
Мовчання. Човгає звук кроків, двері відмикається, бавовна у повітрі, злі мухи забрали пакет і полетіли собі десь.
Звичайно ж вони закопають це сміття на задньому дворі твого будинку. Там більше нічого не буде рости. Тільки сторчатимуть залізні стовпи електромереж та ліхтарі.
Ваза з квітами випита до половини. Потрібно протриматися, поки підлога не провалилася і таким чином можна буде перейти на новий рівень свого незбагненного божевілля.

Як же нерозумно вийшло: весь одяг брудний, руки у чомусь жирному, а думки в голові—немов зибучий пісок розповзаються під вагою величезного синього кита депресивного настрою.
Цей кит п'яний, стогне і намагається вибратися з піску, стрімко занурюючись углиб.
В цей час стоїш біля самого краю темного коридору і дивишся як у самому кашоподібну потоці пропливає дерев'яна нога.
Люмінесцентна лампа далеко висвітлює невелику ділянку з каменів, що обросли мохом; металеві труби уздовж стіни і іржава табличка із написом:
"Ласкаво просимо. Знову."
Кудись відразу пропав весь цей вантаж, як ніби важкий кит повністю вбрався в пісок, пройшов наскрізь і виявив себе у водопроводі.
У кутку помічаєш маленьку істоту, чимось нагадуючу Умпа-лумпу, що просто сидить на низенькому стільчику і мовчки їсть шоколадну плитку.
Підходиш ближче, щоб дізнатися де знаходиться вихід.
Умпа-лумпа перестав жувати, уважно подивився на шоколад і доїв решту разом з обгорткою.
Хотів було вже розвернутися і піти шукати інший шлях до виходу, але маленький ненажера вчепився в ногу.
- Досить його годувати! - грізно прохрипів вусатий водопровідник і вдарив Умпа-лумпу гайковим ключем з розмаху.
- Ну от, тепер з ноги хлищє кров, як замотати рану?
- На, візьми підоріжник. - простягаючи, посміхається коротун.
Ти як ні в чому не бувало розгортаєшся і тупо йдеш подалі від цієї гидоти.
- Куди ти? - питає тебе ремонтник.
Мовчиш. Думаєш може це якось само собою владнається, але жодною мірою ні—цей бовдур кидає в твою сторону гайковий ключ...
- Мі-імо! - кричиш не обертаючись і тут же ударяєшся боляче головою об цегляний кут.
Кілька секунд терпиш біль, з кишень посипалася дрібниця, всі цеглини в якийсь іржі.
І тут, дуже нервово рухаючись, з містерійної глибини тунелю виїжджає броньований танк у цікаву клітинку.


File: 1475853186749-0.jpg ( 55.83 KB , 400x541 )

⋮⋮⋮   No. 289 [Reply]

Поезії загальна нитка.

Ось спробував тут. Зацініть і допоможіть з пунктуацією першого речення.



У Мережі на тебе підписаний
І не в змозі я це скасувати.
То чого ти до мене зі списами?
То чому мене гониш із хати?

Памʼятаєш, як разом мріяли?
Як гуляли колись просто неба?
Як ми кроками місто міряли?
А тепер це тобі не треба.

Як усталити змінної значення,
Прокидаючись щоб серед ночі,
Не будинки Воронежа бачив я —
Твої темно-смарагдові очі?
55 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 3609

>>3608
Бебик, свіжіше щось є?

⋮⋮⋮   No. 3612

File: 1572128832.360071-.png ( 33.26 KB , 421x394 )


⋮⋮⋮   No. 3623

File: 1573320065.517376-.jpg ( 81.98 KB , 667x737 )

>>3622
Ві такі копрофіл?

⋮⋮⋮   No. 3627

>>3612
Це якась аж занадто дохуя сучасна поезія, взагалі не зрозумів як це читати.
повз бидло

⋮⋮⋮   No. 3740

>>2689
Невтомний хейтер
Дрючить кропивач.
І прапорці його у тредах -
Усіх країн у світі!
Космополіт, людина світу,
Успішний емігрант,
Людина слова й діла.
Не те що бидло кропивацьке.

Пройде короткий час,
всього два роки, зоряне майбутнє
вже проглядає між сухих дерев
і ліс буденності, озера жовчі й гною,
залишаться позаду.
А поперЕду лиш панський черевик,
Вощена щітка, ніжний корм собачий.
Це не Рокітне вам, це БІЛИХ СВІТ ЛЮДЕЙ!
Тепер і ти між ними. Будеш.
За два роки...

О час! Біжи но швидше!
Хай промайнуть ненависні роки!
Хай документ, м'якенький,
Європейський, дозвіл ніжний,
Потрапить швидше в руки золоті!
І хай тоді горить, Рокітнє, кляте,
І хай русня гогоче в танках на Дніпрі.
Бо емігрант досяг,
А ми усі у сраці!
Бо він розумний,
Ну а ми - лохи!


File: 1500411267016-0.png ( 76.34 KB , 373x293 )

⋮⋮⋮   No. 883 [Reply]

Тут безосібному радять літературу за його запитами
164 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 3637


⋮⋮⋮   No. 3638

>>3637
Можливо, але ситуація тут інша. У статті, яку ти скинув, йдеться не про те що Янукевич купив диплом у одному з нормальних західних університетів, а про якусь фіктивну контору, якої не існує взагалі.
Університеті Вісконсин-Медісон не є фіктивним, як і університети в яких він викладав. У тебе є посилання на випадки торгівлі фіктивними дипломами чи посадами у цих університетах? Або у інших західних університетах такого рівня?

⋮⋮⋮   No. 3639

>>3638
https://life.pravda.com.ua/society/2019/03/19/236088/
Корупція є всюди де живуть люди.
> випадки торгівлі фіктивними дипломами
такої хуйні навіть в Україні не залишилось. Навіть теоретично, щоб отримати "фіктивний диплом" державного вузу треба як мінімум чекати весь термін навчання, а це 5,5 років. Навряд чи хто захоче так довго очікувати.

⋮⋮⋮   No. 3834


⋮⋮⋮   No. 3874

Скажу честно , в утро первого дня вебинара просто заставила себя пойти. Ум говорил: "ну сколько можно ходить по этим вебинарам ? Успокойся уже. Выспись, отдохни, тем более не важно себя чувствуешь. Зачем тебе лишние самокопания и потрясения? Это очень энергозатратно . " А сердце, как всегда рвалось на встречу с единомышленниками, предчувствуя радость от познания себя и общения с другими. Чтобы подружить сердце и голову решила идти. И не ошиблась. Эти два дня дали осознание целостности- когда каждый центр (живот - жива/сила, сердце - лада и голова - ясна) не просто активируются, но и учатся взаимодействовать друг с другом, помогать в достижению целей друг друга. Это когда лебедь, рак и щука не рвутся в разные стороны, думая только о себе, а становятся дружной тройкой лошадей, летящей к достижениюцели. Тогда сила человека возрастает потому, что нет внутреннего конфликта. Иллюзии ума и страхи живота растворяются в любви сердца. Людмила преподносит информацию не только иносказательно "психологически- эзотерическим" языком, но и анатомическими терминами. Мы изучали функции органов каждого центра и железы вн.секреции, которые в зависимости от наших мыслей, чувств и образа жизни вырабатывают гормоны, которые в св.очередь регулируют состояние всего организма. Как всегда было много медитаций- погружений в себя для общения с центрами. Наше тело - гениальное создание – имеются ответы на все вопросы, только надо позволить себе с ним честно и искреннее пообщаться. Я ушла с
<a href=https://iscelenii.ru/metodi/>; поездка в Аркаим из Казани </a> с осознанием, что внутри меня есть три мощных источника силы, и еще впереди много открытий по поводу их взаимодействия. Были также арт-терапия, массаж, вкуснейший кофе Раф в кафе, много смеха и шуток. Всего не опишешь. Просто советую вебинар Людмилы всем, кто устал слушать споры своего ума, сердца и тела. Благодарю Людмилу и всех женщин с вебинара.


File: 1576233090.955495-.jpg ( 55.19 KB , 640x625 )

⋮⋮⋮   No. 3688 [Reply]

Нам треба переосмислити саму понятійну систему класифікації художніх текстів.

Дивіться.

Література - це те, що є на письмі, у літерах власне. Але ж давня поезія могла взагалі не бути записаною. І все одно була тим, що ми називаємо "художньою літературою".

Красне письменство - так само складно назвати усну поезію письменством, наприклад, ту, яка існувала, коли писемності ще не було.

Художні тексти - це вже більш точно характеризує художню літературу, бо текст - усе, що висловлене. Художній - відповідно все, що висловлено (на письмі чи усно) художнього. Однак поняття "текст" надто технічне. Поетичні твори називають текстами зазвичай самі письменники, як продукти рук своїх. Сама стилістика фрази "художній + текст" не ліпиться й навряд може слугувати загальним ім'ям цілого роду текстів. Ви ж не скажете на дверну ручку "токарська деталь".

Я пропоную все, що ми нині називаємо "художньою літературою", називати поезією.

Дуже дивно, що в нинішній пост-совєцькій системі поезією називають лише вірші, навіть ототожнюють поняття поезії з поняттям віршів. Однак якщо ми відкриємо батька-засновника літературознавства (чи то пак поетики) Арістотеля - то побачимо, що це не так. Арістотель називає поезією всі художні тексти.

І якщо художній текст написано неритмізовано, а т.зв. "прозою", то все одно це поезія. Ба більше, хороший роман завжди містить мелодику, що, можна сказати, замінює ритміку віршів. Істинна проза міститься хіба в костурбатих канцелярських текстах державних чиновників.

Дискас.
14 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 3768

File: 1580157600.657306-.jpg ( 70.77 KB , 500x447 )

>взагалі не читає, цебто - зовсім

⋮⋮⋮   No. 3769

File: 1580157731.311438-.png ( 13.34 KB , 200x200 )

>взагалі не читає, цебто - зовсім
>літерач
>от слова савсєм

⋮⋮⋮   No. 3871

>>3765
> Зараз книжки доступні в будь якому вигляді: електронні, паперові, аудіо. І обмежені українчики досі бояться брати їх до рук
Добре, що ти хуї до рота брати не боїшся.

⋮⋮⋮   No. 3872

>>3769
Це залітний довн, який думає, що якщо він і його друзяшки-рагулі не читають, то ніхто не читає.

⋮⋮⋮   No. 3873

Здравствуйте!
Вам нужны новые заявки?
Привлекаем клиентов в Ваш бизнес, с помощью рассылки в формы обратной связи.

Несколько плюсов работы с нами:

- Приятные цены - нам выгодно, чтобы заказчик получал прибыль, значительно превышающую цену рассылки и заказывал снова

- Все максимально прозрачно:
Предоставим скриншоты из софта, с подробными отчетами о результатах рассылки, подтверждающие выполнение обязательств с нашей стороны.

- В отличии от большинства наших конкурентов, оплата ТОЛЬКО за УСПЕШНО доставленные сообщения.

Напишите нам сейчас и получите бонус, в виде бесплатного составления оффера для Вашей рассылки
Наш E-mail: [email protected]

P.S. Извините за беспокойство, если мы с Вами уже сотрудничаем.


File: 1582141796.342204-.jpg ( 23.31 KB , 462x479 )

⋮⋮⋮   No. 3865 [Reply]

Хочу стати математиком.

Що є хорошого почитати про математику нашою мовою?

⋮⋮⋮   No. 3866

Вивчи краще англійську. Там читай досхочу.

⋮⋮⋮   No. 3867


⋮⋮⋮   No. 3869

>>3866
Нащо вчити те, що і так знаю? Але англійською я й без вас знайду. Трід про літературу нашою мовою.

>>3867
Що за хуїта для анімедаунів, ще й кацапською?


File: 1581951053.395381-.jpg ( 82.59 KB , 630x450 )

⋮⋮⋮   No. 3855 [Reply]

Я близько двох місяців не читав книг. Сьогодні відчуваю, що мене ламає. Відчуття, наче смокче в грудях. Терміново хочу почитати хорошої художньої літератури. А точніше - дочитати роман, який не дочитав.

Це нормально? Хіба в 2к20 нормально хотіти читати книги, а не втикати на ютупі цілими днями в російські видива?
2 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 3859


⋮⋮⋮   No. 3860

File: 1581971887.180384-.jpg ( 111.09 KB , 1024x683 )

File: 1581971887.180384-2.jpg ( 39.07 KB , 241x320 )

File: 1581971887.180384-3.jpg ( 29.57 KB , 318x469 )

File: 1581971887.180384-4.jpg ( 175.85 KB , 546x823 )


⋮⋮⋮   No. 3861

File: 1581972057.763804-.jpg ( 224.9 KB , 546x707 )

File: 1581972057.763804-2.png ( 408.86 KB , 1112x1112 )

File: 1581972057.763804-3.jpg ( 22.29 KB , 201x300 )

File: 1581972057.763804-4.jpg ( 59.05 KB , 600x685 )


⋮⋮⋮   No. 3862

>>3857

Мені не траплялося українське фентезі, яке було би прочитати. Пробував, наприклад, Арєнєва, якого вище скинули - не знаю, хто його читає - він же просто не вміє писати. Речення не пов'язані бодай у якусь органічну сукупність.

Такий стан справ - це звісно ж прикро. Бо фентезі - не якась супер-витончена чи глибока література.

Але в нас, до речі, доволі поширено, що публікований автор навіть погано знає робочу українську мову. Я вже не кажу - вміти писати.

⋮⋮⋮   No. 3864 OP

>>3863
>юродливий
>розказує як нормально писати


File: 1532335594.524399-.jpg ( 321.94 KB , 843x1280 )

⋮⋮⋮   No. 2617 [Reply]

Саморобних кропивацьких хайку та танка нитка.

Я чарівна черепаха на мотузці,
Що починає тред,
Безглуздий та безмовний.
Але гучний
Посеред пустелі УБК.
35 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 3706

Дощик дріботить
Гримить негода в шлунку
З'їв якусь хуйню.

⋮⋮⋮   No. 3707

>>3706
Теплий унітаз
Чекає анона.
Місце для роздумів
Про вічне.

⋮⋮⋮   No. 3756

>>3707
Кніпкуй Кропиву
Попиваючи "Коропиво"
У себе в треді.

⋮⋮⋮   No. 3757


⋮⋮⋮   No. 3838

>>3756
Тлін УБК
Вганяє в вічний сон
Без сновидінь.
Заклинила навічно
Літера "К"
На клавіатурі.


File: 1580305785.795783-.jpg ( 28.4 KB , 400x291 )

⋮⋮⋮   No. 3770 [Reply]

Які є канони написання хайку українською?
Кількість складів має бути строго 17 (5-7-5), чи також може бути 14 (4-6-4) і 20 (6-8-6)? Які стилістичні прийоми та особливості характерні для них та на які теми їх можна писати?

⋮⋮⋮   No. 3772

Бімпану

⋮⋮⋮   No. 3778

Ніяких, це не притаманно нашій культурі. В принципі, бо ми не можемо передавати образність ієрогліфами. З очевидної причини.

⋮⋮⋮   No. 3822

>>3778
дивно, що в естів це розвинулося як окремий жанр


File: 1517221669.291994-.jpg ( 126.96 KB , 800x616 )

⋮⋮⋮   No. 1875 [Reply]

Хейту русліту нитка
178 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 3578

Хочу знати захiдний прототип Остапа Бендера.

⋮⋮⋮   No. 3580

>>3578
Енклопій (Сатирикон)

⋮⋮⋮   No. 3581


⋮⋮⋮   No. 3585

Обожнюю цк

⋮⋮⋮   No. 3777

Вершинін Лев Ремович,
Дугін Олександр Гелійович,
Інін Аркадій Якович,
Кучеренко Володимир Олександрович
(Максим Калашников),
Махров Олексій Михайлович,
Полікарпов Михайло Аркадійович,
Прилєпін Євген Миколайович
(Захар Прилєпін),
Сахаров Василь Іванович,
Стариков Микола Вікторович,
Терещенко Анатолій Степанович,
Широкорад Олександр Борисович...

https://uk.wikipedia.org/wiki/Перелік_осіб,_які_створюють_загрозу_нацбезпеці_України


Delete Post [ ]
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] | Catalog

[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]