[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]

/l/ - Література

Name
Email
Subject
Comment
Файл
Пароль (For file deletion.)
Options Use op-stickers

File: 1475853186749-0.jpg ( 55.83 KB , 400x541 )

⋮⋮⋮   No. 289 [Reply]

Поезії загальна нитка.

Ось спробував тут. Зацініть і допоможіть з пунктуацією першого речення.



У Мережі на тебе підписаний
І не в змозі я це скасувати.
То чого ти до мене зі списами?
То чому мене гониш із хати?

Памʼятаєш, як разом мріяли?
Як гуляли колись просто неба?
Як ми кроками місто міряли?
А тепер це тобі не треба.

Як усталити змінної значення,
Прокидаючись щоб серед ночі,
Не будинки Воронежа бачив я —
Твої темно-смарагдові очі?
35 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 2604

>>1815
Касєтнік древній я ще маю,
Касєти Бобула тримаю.
З них програваю і співаю.
На перемотку натискаю
І слухаю їх знов і знов.

Коли у вухах Бобул
В ногах нема журби-печалі!
Діди з Учану ще казали нам -
Бобулізуй усе, що бачиш в інтернеті,
Бо то є гідна справа безосібна.

⋮⋮⋮   No. 2608

>>2604
Ой на Кропивачі, та на зеленому лузі,
Зійшлися в треді любі друзі.
Корів по селам вже не доють,
Голодні кури длубають стіну.
Бо припекла усім у сраці
Та тема гейська сракойобна.
Усі пішли у трід де геї
Де вир життя та срач
Як в молоді роки Учану.

⋮⋮⋮   No. 2609

>>2357
Відімкнула Україна Україні воду,
Люд питає Україну: "Чом си дієш шкоду?"
Одказала Україна: "Та я ж дурнувата.
Замість Ради в мене бидло, замість хутра -- вата".
Переглянулися люди, пальцями крутнули,
Та чимдуж, що було сили, з Неньки полинули.
Застогнала Україна: "Ой, рятуйте, худну!",
Та вже було не спинити силу ту паскудну.
Озирнулась Україна -- там, де була срака,
Лиш стирчать худі горбочки, наче шийка рака.
Раптом зарепетувала -- ще й ногу відтяли!
Гарне тіло молодеє вмить пошматували.
Вже й не знає Україна, чого ще чекати...
Як почав її у сраку хутко хтось довбати!
"Це... Росія... клята... сучка... ззаду... влашту... ва-а-А-А-лась!

⋮⋮⋮   No. 2612

When, long ago, the gods created Earth
In Jove's fair image Man was shaped at birth.
The beasts for lesser parts were next designed;
Yet were they too remote from humankind.
To fill the gap, and join the rest to Man,
Th'Olympian host conceiv'd a clever plan.
A beast they wrought, in semi-human figure,
Filled it with vice, and called the thing a Nigger.

⋮⋮⋮   No. 2614

File: 1531306201.483008-.jpg ( 65.86 KB , 894x597 )



File: 1531099361.722935-.jpg ( 69.45 KB , 300x239 )

⋮⋮⋮   No. 2613 [Reply]

Юнаки та юначки, давайте потеревенимо за нашу класичну літературу + літературу початку 20 ст. типу довійськову чи як там зветься. Останнє, що читав з класики - це 'Старосвітські батюшки і матушки'. Воно хоч трохи нудне, але мені зайшло. Також люблю 'Марко Проклятий' не розумію чому цей трешовий(в хорошому сенсі) твір не дають школярам. І ще люблю Підмогильного 'Невеличка драма'. Хочеться, щоб безосібні тут порадили чогось нетипового, але з класичної літератури, а не сучасної.

File: 1527622545.235552-.png ( 513.87 KB , 720x400 )

⋮⋮⋮   No. 2546 [Reply]

Все це почалося давно, ще в самому дитинстві. Тоді мій дідусь разом з іншими старішинами села намагалися навчити нас, юних і зелених, розуму і розповісти як насправді влаштований цей світ. Але нам, як і будь-якому новому поколінню, на те вчення було якось насрати. Адже що цікавого є в бухтінні старого діда, який розповідає тобі про якісь зірки, коли коли набагато веселіше гурбою загнати дикого траарха до ями і, забивши його камінням, посмакувати свіжим м’ясом, чи залізти на тисячолітнього груба і розлякати секлоїв, змусивши їх пурхати довкола своїх гнізд, пронизливо кричати і світитися, або ж запрягти у воза двійко хрюбзуків і гайнути аж до самих гір розшукувати самородну мідь? Старші ж хловаки запрягали по три або й чотири хрюбзука, але для управління ними потрібна була гарна майстерність і не аби які нерви.

Проте, моєму бацьку все таки вдалося якото се відвернути мою голову від дурних занять і взятися за вивчення астрогомії з механікою. Точніше просто за вивчення механіки, в астрогомію я "вдарився" значно пізніше. Не знаю яко в нього вийшло то, може через гарну генетику, а мо’ й через прихований педагогічний потенціаль(пхе, де я таких слів нахвататися встих), та від дурних занять він мене майже відвернув. Чому майже? Ну тому що іноді я все таки вдарявивсь в старі діла беручи на озброєння нові знання і методи. Інколи виходило все успішно, інколи ні, а інколи бувало що результат ійшов зовсім не в тому напряму, в котрий його намагалися спрямувать і все це призводило до отримання епічної пизди, вибачаюсь за слово, від усіх моїх родичів і сусідів.

Та я ріс і росли мої знання. Від сих таки старійшин дізнався що ми живемо на кулі що зоветься планетою і йка обертається довкола зірки-сонця, що довкола сеї зірки крутяться ще шість чи сім (ніхто не був певен в сих даних) планет окрім нашої, кругом якої теж крутяться їхні супутники. Прямо як Лея і Дея у нашої планти. Ну а в деяких великих супутників великих планет є ще, як виявляється, ще суптники. Коли ж я спитав в кінці цієї цікавої лексії сіко то супутників може крутитись довкола супутників планет і чи є супутники у супутників супутників супутників(я правильну кількість супутників добрав?) планет, старійшини спочатку довго якось дивно гляділи на мене, а потім послали туди, куди не кожен порядин чоловік навіть свою жінку відсилає.

Власне, тоді старійшинська наука для мене скінчилась і я засів за книжки та сувої. Книжки мені подобались тим, що вони були зручні і зрозуміло писані, тоді як в сувоях текст був написаний часто дуже ненормальним почерком. Підмітивши сей факт і переказавши його батьку, я отримав невелику але точну лекцію про книгодрукування і всякі пристрої потрібні для цього процесу. На цілком логічне запитання чому ніхто сим тепер не замається, батько лиш розвів руками і промурчав щось про те що нікому, ніколи і взагалі воно не зовсім треба, коли доводиться виживати в дуже тяжких умовах.
Після цього я загорівся побудовою власного станка для книгодрукування.

Вивчивши усе до чого дотягнувся по даній темі, я вирішив зробити простий набір літер і дощечку, на яку вони будуть кріпитись.
Але, як виявилося, моїх навичок і вмінь було недостатньо для сього діла. Тож зібравши всі накопичені фінанси (а працював я тоді на водокачці помічником помічника механіка, або простіше - хлопцем на побігеньках) мені довелось звернутися до майстра різьби по металу. Очікувано, фінансів було занадто мало, їх вистачало лише на частину матеріалу, необхідну для заготовок літер.

Маю сказати, що усяка нормальна людина на мойому місці або забила б на це діло, але, будь вона упертюхом, почала б працювати й відкладати гроші на це, щоб через деякий час закінчити сю справу. Або забити на неї в процесі, як це роблять безліч людей які мріють про власні справи.

Але то був я, я був молодий, гарячий і нетерплячий. Тож мені прийшла в голову просто геніальна думка про те, щоб пограбувати серкву що стояла на пагорбі і за гроші, що я там знайду, закінчити роботу. Бог не буде проти, думав я, якщо частина грошей, що йде йому, піде на те, щоб зробити людям, несучим йому гроші, добро і цим простимулювати ще більше несіння грошей. Наївний малолітній ідіот.
Поночі, коли весь люд або сопе в дві дирки, або займається виробництвом нащадків, я поліз в будову серкву. Грізність великого замка на кованих дверях нівелювала прочиненість віко́н на висоті ледь більшій від землі ніж зріст чотирилітньої дитини. Грошей в церкві я взяв рівно стіки, сіки мені потребувалось на мій книгодрукувальний станок. Ну і йще тріхи на премію для конструкторського б’юро, себто для мене. Вся грошва була повністю віднесена до майстра на наступний день щоб він пошвидше почав роботу, а вже через кілька день, коли станок (ну як станок, дошка з літерами та прес) був готовий, його до мене принесли майстер, старійшини і кілька правохоронителів.

Після сього безрозсудного прочинку мене очікувала доволі цікава і недпередбачувана розвилка на шляху мого життя. За результатми сподіяного мене могли очікувати два дійства: або розтерзання моєї тушки дикими котами в Далекому степу, або ж підвішення за ногу до дерева і висіння так до кінця життя, який(кінець) наставав дуже швидко через недоїдання і крововилив в мозок.

Та, як виявилося, бог був якось не проти того що я взяв у нього невелику суму і послав до мене на суд в захистники одного трохи поїхавшого, проте дуже авторитетного старійшину. Сей чоловік, підбираючи ТАКІ епітети і ТАК закручуючи в танці слова культурні з обезціненою лексемою, ТАК покривав усіх присутніх, що ні в кого в результаті не залишилось сумніву в моїй невинності. Проте будь-який поганий вчинок не повинен був залишитись без покарання. Тож мій станок експропіювали на користь громади, а мене виперли до біса із селища без права на повернення на найближчі десять років.

Проте із зовсім голими руками мене не виганяли. Як і положено, мені виділили арбалет із невеликою кількістю стріл, трохи їжі, одежу і ножа. Мати, як і кожна мати, при прощанні плакала навздир, називаючи всіх старійшин іродами що забирають в неї єдину дитину (скромно промовчавши про той факт що у неї окрім мене ше два сини і одна дочка). Батько ж назвав мене чомусь прометеєм четвертої планети, дав кілька золотих монет (- Бери, бери, ми собі ще заробимо а тобі ціго пригодяться) і міцно обійняв на прощання.

Ось так й почалось моє вигнання довжиною в ... в чорт зна вже скільки, зараза, років!

Далі буде...
20 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 2592

>>2591
Та ні. Графомани навіть тут не потрібні.

⋮⋮⋮   No. 2593

>>2592
на бірді не потрібні графомани? в тебе дивне сприйняття світу

⋮⋮⋮   No. 2594

File: 1528888839.305913-.jpg ( 552.15 KB , 1680x1593 )

>>2593
На бірді потрібні картинки з динозаврами.

⋮⋮⋮   No. 2610 OP

File: 1529605070.508741-.png ( 352.52 KB , 640x399 )

Знаєте в чому моя проблема? Ні не в тому що я косорукий і не в тому що лінивий. Пряморукість, як відомо, приходить з досвідом, а відкладати на деякий час іноді дуже корисно. Тоді ти переосмислюєш свої дії, обдумуєш подальший план дій і знову в бій. Ні проблема не в цьому. Проблема в тому, що я завжди палюся! Ну от серйозно, як так?

Спочатку все пройшло нормально. Я почав зникати на кілька ночей в тиждень, щоб господарі житла звикли до того що в одну прекрасну ніч мене не буде вдома. Я вивчив околиці серкви, приходячи по кілько разів на служби. Я запасся, знанням, терпінням й інстру́ментом. А в одну з ночей я прослідкував щоби довкіль серкви ніко не було, майнув до чорного ходу, одчинив замок і проліз всередину.

В серкві вночі було темно що хоч око стрель, але я по пам’яті (не дарма ж я сюди сіки ходив) знайшов скарбничку для пожертвувань і витяг необхідну кількість монет на лінзи плюс трохи собі за роботу. По тому обережно вийшов через той самий чорний хід, зачинив по собі замка і пішов спати до лісу за місто. Там зранку прикопав свій скарб і пішов на роботу.

За кілька десят днів я частинами проплатив роботу над необхідним мені інстру́ментом і ,щасливо отримавши його, ійшов додому. Серце радо тріплось в грудях, думки були вже далеко за містом на пагорбі поряд з телескопом а руки міцно проте ніжно тримали згорток з моїм крихким скарбом.

- Ануйдисюди! - з кущів, повз які пролягав мій шлях, висунулась рука і, схопивши за комір, втащила в середину. Мене аж зкосойобило від несподіванки, але побачивши лице Славія, трохи відпустило. Проте побачивши його суровеий вираз, комфорту не додалося.
- Ти бля дибіл. - чи то питаючи, чи стверджуючи придушено випалив він.
- Е-е-е-й-а-а... - щось намагався бовкнути я, проте він мене перебив і почав швидко шептати оглядуючись довкола.
- Тебе спалили. Тому зараз ти йдеш не додому, а отак кущами-дворами, за будинками і до Нижнього моста. Там сідаєш в третій човен із зеленим вітрилом і смугастими веслами, і чимдуж пливеш вниз по течії. Там повертаєш в другий, по лівій стороні, рукав і пливеш до самого лісу. Там топиш човен і ховаєшся де хочеш. Всі необхідні речі, їжу, і кілька книжок я тобі загрузив, але далі виживай як хоч. Там не попадись нікому і сюди краще більше не потикайся. Додумався, ач, серкви грабувати. - він трохи задумався і додав - Удачі. І, сподіваюсь, ми ще колись стрінемось.

Я побіг. Спочатку несамовито, ніби за мною горіла земля, а потім вже помаліше й обережніше. Човен, як і казав Славій, ув на місці. Я кинув лінзи на дно, відв’зав його від причалу і, відштовхнувшись від берега, линув по річці. Спершу хотілось налягти на весла повністю, з усіх сил, але тоді на мене могли б звернути увагу і викрити. Тому доводилось йти помало, мліючи ледь не від кожного погляду, що супроводжував мене з берегу. Лиш коли місто сховалось за черговим поворотом ріки, я полегшено видихнув і почав обдумувати ситуацію що склалася.

Вони взнали про те, що я зподіяв. Хто вони - невідомо. Як взнали - теж. Головне що мене вчасно попередили і я зміг втікти. Тож, якби не Славій, була б біда. Хоча стоп, а що якшо Славій просто надурив мене щоб...що? "Ну то повернись назад і взнай, надурив чи ні" - в’їдливо прошепотів мені внутрішній голос. Я вирішив цей напрямок думок поки ще не розвивати.

Смеркало. Я дійшов до другого рукава і повернув в нього. Треба десь стати заночувати.



Далі буде...

⋮⋮⋮   No. 2611

книга закінчиться коли він успішно пограбує серкву?


File: 1474527622938-0.jpg ( 192.42 KB , 800x1257 )

⋮⋮⋮   No. 243 [Reply]

На Учані був тред присвячений українським коміксам. Зроблю тут продовження.
64 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 1810


⋮⋮⋮   No. 1811

>>1809
кАцап*

⋮⋮⋮   No. 2605

File: 1528980275.801187-.jpg ( 248.47 KB , 1937x2953 )

>>243
Виглядае як жарт, але блядь, це насправді такий комікс вийшов.
https://youtu.be/u70qzvVOolA?t=5m48s

⋮⋮⋮   No. 2606

>>2605
А Капітан Америка тобі не виглядає як жарт, підарасе меншовартний?

⋮⋮⋮   No. 2607

File: 1528981426.670218-.jpg ( 175.88 KB , 599x799 )

>>2606
Ось цей виглядає набагато цікавіше, аніж клішований Укрмен.


File: 1528901869.495507-.png ( 93.88 KB , 735x389 )

⋮⋮⋮   No. 2595 [Reply]

Зіграймо в гру: потрібно продовжити рядки

Roses are red
Violets are blue

будь-якою мовою крім рос., звісно.

Правила:
1. Дотримуйтесь розміру про це всі забувають, ДІСТАЛИ, бляха, кривобокі вірші.
2. Продовження має бути оригінальним.
3. Бажано писати дотепно.
4. Частину "roses are red, violets are blue" не дозволяється змінювати (тобто варіанти типу "roses are red, lilies are white" не допускаються).

Почну:

Roses are red
Violets are blue
Так, я веган
І я їм омелу

Roses are red
Violets are blue
You will be neutralized without further ado

Roses are red
Violets are blue
我想去森林杀一只老虎
3 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 2599

Roses are red
Violets are blue
Я грав твою мамцю
І навіть сестру

⋮⋮⋮   No. 2600

>>2595
>текст огидною мовою англо-саксів
>продовжити рядки будь-якою мовою
Адміне, тут НЕДОСТАНЬО УКРАЇНСЬКІ ДОПИСИ, ще й закликають нас, правопорядних, порушувати правила!

⋮⋮⋮   No. 2601

>>2595
roses are red
lilies are white
іди нахуй підар
зі своїми правилами

⋮⋮⋮   No. 2602

>>2600
Ніхто не почує твій крик в /l/ сонечко.

⋮⋮⋮   No. 2603

>>2602
Вас чути на головній між іншим.


File: 1525122863.485216-.jpg ( 13.87 KB , 250x324 )

⋮⋮⋮   No. 2505 [Reply]

Чи є Достоєвський українською?
Мене цікавлять «Біси», «Ідіот» та «Брати Карамазави»
4 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 2512

Два романи на толоці є, ще радянські переклади.

⋮⋮⋮   No. 2518

>>2512
Я на чтиві зустрічав переклад "Злочину й кари". За якість не ручуся.

Алсо, тримав у руках збірку Чехова українською. Не купив, бо переклад мені не сподобався.

⋮⋮⋮   No. 2520

>>2518
Ага, знайшов http://chtyvo.org.ua/authors/Dostoievskyi_Fedir/Vyna_i_kara_Tom_1/

Діяспорне видання, лише частини 1-4 на чтиві. Може на толоці буде більше, пошукай.

⋮⋮⋮   No. 2521

>>2520
Ne znau̇, ȧ pohlȧnuw snıp, tam vsi 6 ċastyn.

⋮⋮⋮   No. 2590

Прочитав "Записки из подполья". Це просто "нечто". Маст-рід для кожного бітарда. Спойлер: типаж героя по суті ідентичний типажу сучасного бітарда.


File: 1528371082.511442-.jpg ( 46.59 KB , 352x352 )

⋮⋮⋮   No. 2582 [Reply]

Гей ви, нігери. Хто з вас був на Книжковому фестивалі?

⋮⋮⋮   No. 2583

>>2582
Справжні книгогризи не ходять на маркетингові заходи.


File: 1527407166.937684-.jpg ( 9.41 KB , 275x183 )

⋮⋮⋮   No. 2537 [Reply]

Прочитав "Чорного лебедя" - і думаю, що почитати далі. Художки би. На полицях купа нечитаного, але хочеться чогось незвичного, аж-аж.
Здивуй мене, аноне, як ти часом вмієш.
12 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 2562

>>2561
Фільм, трейлер якого ти кинув - нон-фікшен? Ти йобнутий?

⋮⋮⋮   No. 2563

>>2562
Ти довбойоб?

⋮⋮⋮   No. 2566

>>2563
Злив зараховано.

⋮⋮⋮   No. 2567

>>2566
> пук

⋮⋮⋮   No. 2576

Заєбісь поговорили про літературу.


File: 1527870537.976331-.jpg ( 20.74 KB , 300x450 )

⋮⋮⋮   No. 2564 [Reply]

Сучасної української літератури та поезії тред

Почну. З нової літератури мені дуже вкатує Жадан, нещодавно прочитав у нього Ворошиловград та Гімн Патріотичної Молоді. Специфічно, але мені сподобалось. Серед поетів, на мій погляд, найкращі зараз це спілка Нова Дегенерація та Павлично(Взагалі Павличко - це дуже круто, але він скоріш не сучасний, а просто живий, як і Костенко з Драчем)
1 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 2570

Є пару хороших авторів. Винничук (лише наративний жанр), Андрухович. У Жадана лише вірші хороші, як на мене. І далеко не всі.

Павличко теж класний поет. Причому в такому віці пише, бляха, мов юнак. Я читав його сонети.

⋮⋮⋮   No. 2571 OP

>>2570
Які сонети? Можеш назвати?

⋮⋮⋮   No. 2573


⋮⋮⋮   No. 2574 OP

>>2573
О, дуже дякую

⋮⋮⋮   No. 2575

>>2574
Та нема за шо.

З сучасників ще раджу зацінити верлібри Голобородька. кінець 80-их


File: 1497260390773-0.jpg ( 27.14 KB , 690x559 )

⋮⋮⋮   No. 771 [Reply]

Василь Стус. Прочитав? Відпишись.
27 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 2536

Мені нещодавно наснився Стус, сиділи з ним на кухні та сумували про тяжку долю України.

⋮⋮⋮   No. 2542

>>775
Яке брутальне обличчя

⋮⋮⋮   No. 2543

>>2542
Як у дегенерата...

⋮⋮⋮   No. 2544

>>2543
чого Стус такий, гм, відомий? чим обчитуватись щоб вняти всю глибину?

⋮⋮⋮   No. 2545

>>2544
Стус такий же видатний геніальний поет, як і Сєнцов видатний геніальний режисер.


Delete Post [ ]
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] | Catalog

[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]