[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]
Banner

/l/ - Література

Name
Email
Subject
Comment
Файл
Пароль (For file deletion.)
Options Use op-stickers

File: 1486457131965-0.jpeg ( 17.13 KB , 241x370 )

⋮⋮⋮   No. 495 [Reply]

Тред де можна кидати цікаві обкладинки книг. Піздецовий дизайн або просто прикольна назва? Кидай сюди, покажи анону що існує в світі!
64 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 4395

File: 1591201221.290512-.jpg ( 105.19 KB , 564x815 )

File: 1591201221.290512-2.jpeg ( 363.13 KB , 542x800 )

File: 1591201221.290512-3.png ( 1.27 MB , 687x841 )

File: 1591201221.290512-4.jpg ( 72.17 KB , 564x818 )


⋮⋮⋮   No. 4399

>>4395
туконі топ

⋮⋮⋮   No. 4429

File: 1593674166.972299-.jpg ( 467.01 KB , 2304x3308 )

File: 1593674166.972299-2.jpg ( 71.1 KB , 543x800 )

File: 1593674166.972299-3.jpg ( 43.96 KB , 564x843 )

File: 1593674166.972299-4.jpg ( 224.9 KB , 546x707 )


⋮⋮⋮   No. 4451

File: 1594244980.9542-.jpg ( 42.92 KB , 322x500 )

File: 1594244980.9542-2.jpg ( 114.77 KB , 551x800 )

File: 1594244980.9542-3.jpg ( 64.11 KB , 564x846 )

File: 1594244980.9542-4.jpg ( 91.19 KB , 564x902 )


⋮⋮⋮   No. 4466

>>4451
Чи цікава третя, чи просто висір типу передач про екстрасенсів з Нібіру?


File: 1569613257.170167-.jpg ( 384.18 KB , 659x1000 )

⋮⋮⋮   No. 3557 [Reply]

серед овець де скачати задарма можна?
19 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 3736

>>3722
Курві сци в очі - вона каже, що дощ йде.

Прийшла нарешті книжка, подивився і скажу я вам,панове, що достатньо непоганий мальопис. Навіть якось дивно бачити на вітчизняному просторі щось подібне. Якість також досить висока. Та і коштує усього ~12$, що мені здається смішним за те, що я отримав.

⋮⋮⋮   No. 3737

File: 1577488694.837354-.jpg ( 159.47 KB , 960x1280 )


⋮⋮⋮   No. 3751

>>3737
відскануй виложи в тирнети,потіш народ

⋮⋮⋮   No. 4415

File: 1592369048.951417-.jpg ( 60.74 KB , 500x750 )


⋮⋮⋮   No. 4465

>>3557
Там четверта частина вийшла.


File: 1475853186749-0.jpg ( 55.83 KB , 400x541 )

⋮⋮⋮   No. 289 [Reply]

Поезії загальна нитка.

Ось спробував тут. Зацініть і допоможіть з пунктуацією першого речення.



У Мережі на тебе підписаний
І не в змозі я це скасувати.
То чого ти до мене зі списами?
То чому мене гониш із хати?

Памʼятаєш, як разом мріяли?
Як гуляли колись просто неба?
Як ми кроками місто міряли?
А тепер це тобі не треба.

Як усталити змінної значення,
Прокидаючись щоб серед ночі,
Не будинки Воронежа бачив я —
Твої темно-смарагдові очі?
96 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 4420

До, сі, ля, соль, фа, мі...

Один, два, три. Процес забуття. Диво у пітьмі.
Фігури тіл ворушиться в картографічному тумані.
До кінця випробувань, таке відчуття,—лічені дні.
"Ви не можете нікуди йти. Ваші зусилля марні."

Незаплановане засідання вогневої черги без згоди.
Тікати від кошмарів доводиться вниз по сходах.
Нова карта довільно обирається з колоди.
"Змиріться тепер, що пропускаєте ходи."

Стоїть страшний злюка з кийком у руці
За залізними дверима кам'яної дзвіниці.
У приміщенні міститься провіант на стільці—
На половину черствий, на половину у пилюці.

На полиці стоїть другий том книги "Захист від злої маски".
Пора викидати кубики. Наступний хід: "Небезпечна пастка."
Над головою помітними стають отруйних рослин паростки.
Нічого складного. Треба тільки чемно вимовити "Будь ласка."

Підійти близько не вистачало сил. Глянути в очі забракло духу.
"Ось, диви, це твій шанс на нічию,"—шепоче Арбітр на вухо.
Опонент посміхається, жестикулює і відповідає "Ні" тихо й сухо.
"Уночі Вас повільно переслідує привид непомітними рухами."

Кості і тіні лишаються в засідках незнищенними.
Вже не залишилось вільних клітин для переміщення.
Черговий рівень! Характеристики чекають на зростання.
"У кутку знаходиться додатковий комплект лікування."

Ніби спеціально...

⋮⋮⋮   No. 4452

До того, як натрапив на білі дірки.
Пам'ятаю тихий й рясний початок.
Похмурих, водночас наївних думок.
Тоді, зверху накрившись ковдрою,
Вогонь з відра заливав водою,
Прям туди, де були ще зірки.

Багаття мене не обпалює,
І горить, як очі, яскраво.
За вікном—ціла вистава.
Вугілля замість пігулок.
Біль. Блискавка. Порятунок.
Вогні не знають де я є.

Дощ починається. Йде по краплині.
Дірка чорною незабаром стала в тіні.
Зафарбована білою крейдою нині.
Безжально збентежені винні вогні.
Вони не забули, не встигли, ще ні.
Погляд в думках. Застряг у стіні.

Розбещений.

⋮⋮⋮   No. 4458

Чи пам’ятаєш Одесу? Вночі
На пляжі у Чорного Моря
На піску ти лежав і дрочив,
Абсентом напиваючись з горя.
Не визнають тебе навіть омеги,
Від тебе тікають лолі тупі,
На роботі відсторонились колеги,
Впізнають тебе навіть у /b.
Я підійшла і подумала: «Мушу
Припинити цю твою самофаку,
Від раку очистити душу,
А від гімна – твій мозок і сраку.
Так чому ти мене не кохаєш?!
Більше не форсиш мене?
На карантині сидиш і бухаєш,
Посмикуючи на аніме?
Так, АНОН!
Я прийшла з жи…МИРОМ!
Я – голодна Богиня, і хочу жерти!!!
Принеси мені в жертву щось, бо раків сюди натравлю, бо ім’я Мені – ЯpомоqR!!!!!!!!!!!!!!!!111111

⋮⋮⋮   No. 4463

Усе, що позабуто, вже пройшло. Додолу
притупилась лозова допитливість.

Усе у пам'яті перекроїлось у імлу,
яку ніяк руками не розвіяти, дивись.

Існує нота,
що стихає у пилу, де капнула кров і дощ її змив, як сльоза.

Там позначками мічені місця, утворюючи сферу
і візерунками заплетені скалічені слова, мов загадки.

Всі речі змінюються: жовкнуть аркуші паперу,
тьмяніє фарба, зрощуються комом тії вигадки.

Хитросплетіння балакучих продавців страхіть на терезах
і простота.

⋮⋮⋮   No. 4464

>>4463
Все занурюється під воду.
Відкриті двері й вітер назовні дме.
Вуглицеві дати, сірі коди,
В лабіринті провулків застиглі геть.

Пере дощова злива бруд.
В повітрі клубочиться спіралями пил.
По небу пливе споруда,
Схожа на жовте око без ніг і без крил.

Невідомо. Колись воно щезне у місті
В оточенні свого звірячого порногурту.
Залишайся вдома, на-а-са-а-мо-о-ті.
Тримайся, скоро ру-ту-ту-туруту-ту-туту.


File: 1594375257.014902-.jpg ( 78.65 KB , 398x565 )

⋮⋮⋮   No. 4453 [Reply]

Є в когось електоронна версія книги "Javascript для дітей" в українському перекладі
3 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 4457

на букві їх часто по 200 продають. На сайті всл можна купити електронкую

⋮⋮⋮   No. 4459 OP

>>4455
>>4456
Для мене багато

⋮⋮⋮   No. 4460

>>4459
Хоч сказати сидіти перекладати майже 300 сторінок книжки українською
потім сидіти форматувати і оформляти саму електронну книжечку
буде менш затратно ніж заплатити 250 грн
і отримати друковану версію на руки ?

⋮⋮⋮   No. 4461

>>4460
> Javascript для дітей
ясно
ок зуммер

⋮⋮⋮   No. 4462

File: 1594418645.089823-.jpg ( 63.06 KB , 400x507 )



File: 1500411267016-0.png ( 76.34 KB , 373x293 )

⋮⋮⋮   No. 883 [Reply]

Тут безосібному радять літературу за його запитами
186 posts omitted. Click reply to view.

⋮⋮⋮   No. 4443

1

⋮⋮⋮   No. 4444

File: 1593888034.827087-.png ( 2.99 MB , 1280x2160 )

4 рьо беруть 4444-ґет

⋮⋮⋮   No. 4445

12 бу візьмуть ґет колись потім

⋮⋮⋮   No. 4446

>>4444
З сікури на ґет меланхолійно осипаються квіточки.

⋮⋮⋮   No. 4447

>>4446
Пекучий липень
Робить бірду повільною.


File: 1517326375.396628-.jpg ( 59.47 KB , 620x413 )

⋮⋮⋮   No. 2043 [Reply]

Обшім, жопа нєгра — це, так би мовити, замкнута система, не уязвіма до внєшніх іноземних політичних зазіхань. Тим-то я вважаю, що єдиним сприятливим майбутнім для України є жопа нєгра. Самі подумайте: температура в жопі нєгра цілий рік становить 39 градусів. Це вище, ніж, приміром, у Єгипті. Одразу пропадає потреба у закупівлях газу, зате ми можемо випускати гази на експорт! Шахтарство знову стане престижною професією, жителі Донбасу зможуть повною мірою реалізувать свою сущность і суміщати приятне с полєзним, прочищаючи анальні шахти. Причому жопа має бути імєнно нєгра, потомушо вона має характерний мускусний запах, которий одпугує нацистів, у тому числі москальських нацистів. А уявіть, як нею можна буде задобрювати чорноземи!

⋮⋮⋮   No. 4432

Звідки паста? Схоже на доктора Падлюччо, але не гуглитбся

⋮⋮⋮   No. 4433

"Радіо Шарманка!" — солодко простогнали невидимі динаміки. На превеликий подив Віталія, директор прокрутив ручку вперед. Зупинившись на десять секунд, поки Валерій Лєонтьєв встиг похвалити свій дельтаплан, він знову дозволив тріщанню та свисту заповнити кабінет.
Тим часом крізь скрегіт прохромилась якась дивна станція, про існування котрої Шкурян, попри свій професійний інтерес до царства ЗМІ, ніколи не чув. На тлі загрозливого гітарного вуркотіння ламкий і верескливий голос вигукував: "Ви слуг хаєте радіо живих мерців, — найкраще радіо останніх днів! З нами — в апокаліпсис! Тільки на нашій хвилі — пряма трансляція кінця світу! Стежте за оголошеннями! Незабаром..." І знову ефірне завивання і потріскування, крізь яке дедалі чіткіше прорізався голос Іво Бобула.
Некропостер-кум

⋮⋮⋮   No. 4437

Тепер це буде нитка Михайля Бриниха, все ж коаще, ніж нову створювати.
Якщо щастя — це все ж таки птах, то він схожий на лелеку. Бо літає і над вашою хатою, та гніздо має в сусідньому дворі. (Хліб з хрящами)


File: 1593645094.968782-.jpg ( 52.83 KB , 454x422 )

⋮⋮⋮   No. 4426 [Reply]

Доброго вечора, бажаю здоров'я. Останнім часом дивина коїлася в голові, і тепер вона вилилася в це. Приємного прочитання.

Він підійшов до дверей. Запах квітів знову вдарив у ніздрі, дихати стало важче, а ще треба було натиснути кнопку дверного дзвіночка. Але, попередньо всоте повторивши «Анно, ти мені подобаєшся, нумо зустрічатися», Андрій таки підняв руку і жамкнув нею по кнопці. Прозвучала тиха мелодія, та ніхто не відчинив. Постоявши декілька хвилин, він подзвонив ще раз. Тиша і далі оточувала цей поверх. З думкою про те, що нікого зараз, певно, немає вдома, Андрій розвернувся і було почав йти до виходу з під’їзду, але почув гуркіт, що пролунав з квартири Ані. Андрюха озирнувся. Холодний піт від переляку почав накопичуватися на місці лоба, де починало рости волосся, тремтливий погляд зиркнув на двері. Парубок повільно повернувся до дверей й імпульсивно схопився за ручку. Від зусиль вона клацнула і двері відчинилися. Андрій простояв у такому положенні щонайменше хвилин 10. Та людська допитливість перемогла дитячу невпевненість й він, поклавши квіти на килимок, зайшов у квартиру.
Вона зустріла його стійким запахом нафталіну, яким оброблювали куртки та шуби у шафі. Були куртки, що висіли на гачках на дверях. Внизу знаходилася поличка для взуття – типовий вхід до квартири. Андрій роззувся й скромно поставив свої туфлі на килимку, щоб не займати місця. Після цього перед хлопцем відкрилося «перехрестя» - коридор вів до чотирьох дверних отворів. Один з них був зачинений.

Андрюха постояв ще 5 хвилин, очікуючи, що його хтось зустріне - чи сім’я, чи грабіжники. І знову жодної ознаки присутності когось у квартирі. Тоді юнак пройшов уперед і зазирнув до найближчого отвору. Там знаходився санітарний куточок – раковина з тумбою, душова кабінка й пральна машина, що закінчила цикл і тепер стояла в очікуванні того, що хтось забере у неї одяг та розвісить його. Користуючись моментом, Андрій помив руки з милом і витер їх білим рушником, а потім повернувся у коридор. Він вирішив знайти Анну хоч би там що і дізнатися, чи все гаразд з нею.

Настала черга другої кімнати. Це була чорно-біла кухня з поєднанням дерев’яної фурнітури, а саме тисові стільці та стіл. У кутку знаходився гігантський холодильник до самої стелі. Він виглядав масивно і, певно, міг вміщати у себе багато продуктів на місяці наперед. Навпроти, на індукційній плитці стояв відкритий горщик з тушкованою картоплею та схожими на гриби шматочками невідомо чого, у раковині валялися недомиті вилки та ложки, а електричний чайник сумно випускав із себе залишки пари. На підвіконні стояли декілька кактусів, один з яких вже встиг розквітнути, а на столі стояло 2 тарілки, готові до трапезування, як і набори столових інструментів, що лежали поряд. Година була обідня, тому було очікувано побачити приготування сім’ї. Тут також нікого не було, і це все більше і більше насторожувало Андрія.

Вийшовши у коридор, молодий чоловік підійшов до третіх, зачинених дверей. Звідтіля лунали незрозумілі чоловічі та жіночі звуки. Намагаючись відчинити двері, Андрій зрозумів, що вони не були замкнені, тому продовжив сміливіше. Але чи було воно варте того?
На підлозі валявся телевізор, а перед хлопцем закляк пейзаж: його кохана, червона та безпорадна, з заклеєним ротом, лежить на скуйовдженому ліжку, а над нею повільними рухами тазу вперед-назад «працює» її батько. Те миле кругле обличчя, що ще вчора посміхалося, ті сірі очі, що гострим поглядом прострілювали серце Андрія, ті невеличкі рожеві губи, що були зараз сховані під шаром ізоляційної стрічки – тепер це лише обличчя страждань і мук та байдужий погляд, який дивився невідомо куди. А зверху знаходилося червоні пузо та пика чоловіка середніх років, поважної людини серед батьківського комітету та й загалом хорошої особистості на перший погляд – отця Анни, Сергія Петровича.

⋮⋮⋮   No. 4427 OP

«Подив, біль, хіть та злість. Подив, біль, хіть та злість. Подив, біль, хіть та злість.», - повторював Андрій про себе. Він намагався описати емоції, що він відчував та їх було занадто багато і всі вони змішалися занадто швидко, щоби ще встигнути виокремити хоча б якісь. Намагаючись побороти оціпеніння у ногах та руках, хлопець почав повільно зачиняти двері, але вони зрадливо скрипнули. Батько Ані та Аня озирнулися і побачили заплаканого червонопикого тюхтія, який намагався не показувати свої емоції, але безуспішно. Погляд дівчини пошматував романтичне серце наївного хлопчика на грубі шматки. Юнака неначе мокнули у відро зі смолою та шипами для конячих копит. Кожен рух тіла завдавав хлопцю нестримний біль, як моральний, так і фізичний. Батько Анни, побачивши цю ситуацію, реготнув своїм баском й примовив: «Приєднуйся до нашої вечірки. Місця для всіх вистачить.» і продовжив займатися сексом з Анною. У відповідь пролунало глухе й наче вичавлене «йой».

Для того, щоб оговтатись, Андрію знадобилося 3-4 хвилини. Погані думки оволоділи очищеною свідомістю хлопця. За цей час було продумано багато способів самовбивства й багато варіантів останньої записки, реакції рідних та близьких і тому подібне. Серед таких думок з’явилася одна зовсім божевільна й відкинута ще на початку. Але вона поверталася знову і знову, як і зараз. Не маючи сил боротися з самим собою, Андрій почув ту думку ще раз. Погодитися на пропозицію. Так, він зробив це. Він осмілився хоча б на цей вчинок за останні часи. Намагатися зізнатися у коханні протягом місяця? Яким же дурнем та невігласом був він. Відчай та небажання повертатися додому, як і страждати, затьмарили ясність та адекватність Андрія і він погодився на пропозицію батька.

Він почав повільно роздягатися. Щоб зняти чорні шкарпетки та чорну сорочку, хлопцю знадобилося п’ять хвилин. Щоб зняти чорні штани від костюма – три. А на те, щоб зняти труси – десять. Хоч і межу було перейдено, але вихованість та моральні засади, що з дитинства втовкмачували йому батьки, не давали зробити все швидко. Наступною його дією був початок мастурбації. За той час внутрішньої боротьби його тіло почало збуджуватися, кров почала приливати до пісюна, і він взяв його до рук, паралельно повільно підходячи до Сергія Петровича та Анни. Андрій наблизився і, продовжуючи «точити свого олівця» почав чіпати ліву для нього цицьку другого розміру. Вона була м’яка, наче тісто, ідеально підходила для його руки – не завелика і не замала, а сосок стояв стовпом – природня реакція тіла після, хоч і небажаного, збудження. Андрюха почав м’яти цицьку, роблячи хвильові рухи долонею, і це збуджувало його ще більше, як і задовольняло. Через хвилину він кінчив, замазавши матрац білою речовиною, на що батько Ані бовкнув: «Ну що, сподобалося? А це ще не все!».

⋮⋮⋮   No. 4428 OP

Своїми дужими, жилястими від важкої роботи руками він притримав дівчину за талію, поки виймав власного товстого члена з її шмоньки, чим змушував дівчину стогнати від болю та задоволення. Наступними його діями був розворот дівчини статевими губами до хлопця та криком: «Вставляй!».
Андрій, злякавшись негативної реакції батька, стрімголов рвонувся своїм членом у пісюху Анни. Він невміло тикав туди впродовж десяти-п’ятнадцяти секунд, допоки Сергій Петрович не взяв його член і самостійно пропихнув його під мичання дівчини. Огида, подив та страх у тілі змішалися з відчуттям тепла та приємного поколювання на кінчику головки чоловічого статевого органу, і це спокушало хлопця продовжувати статевий акт. Він заплющив очі, паралельно плачучи й енергійно мацаючи праву грудину Ані. Вона почала стогнати й нові сльози полилися струмком з її очей, до цього порожніх та відвернутих від Андрія. В юнака знову з‘явилося бажання вбити себе, але вже після того, як насолодиться дівчиною на повну. Потужна хвиля хіті та страх перед фізичною карою зі сторони батька Анни тепер додавали мотивації продовжувати, продовжувати, продовжувати. Після трьох хвилин сексу хлопець знову кінчив, цього разу заливши свого «мастила» в Анін «бак». Подальші дії були вже відомі всім учасникам дійства. Андрюша знову збудився й зґвалтував дівчину. Це повторювалося принаймні 4 рази, допоки виснажене тіло юнака не впало додолу на підлогу. Весь цей час батько спостерігав та дрочив, вільною рукою доїдавши канапку з ліверною ковбасою, попередньо запропонувавши її хлопцю, на що той нічого не відповів. Потім, переступивши через охляле тіло, підійшов до Анни і щось їй прошепотів. Після цього він зняв ізоляційну стрічку з її вуст. Дівчина стрімголов понеслася до ванної кімнати, звідки згодом почали лунати звуки дзюркотіння води, яким намагалися приховати плач та виття, але невдало.

Сергій Петрович тим часом пішов до кухні, набрав склянку води, повернувся й облив нею хлопця. Той швидко прийшов до тями. Головний біль водночас затуманював й проясняв його розум. Усвідомлення всього, що відбулося півгодини тому, важким ковадлом обрушилося на і так розладнану свідомість Андрія. Знову сльози вперемішку з сухістю в роті почали підступати. Не маючи бажання про щось говорити, він промуркотів «Я мовчатиму, не бийте мене.» і вибіг із квартири, попередньо забравши свій одяг та взуття з собою. Наостанок він чув, як батько Анни йому кричить «Повертайся завтра, буде ще цікавіше…».

Темна, глибока до запаморочення ніч, що світлими зорями намагається пробитися скрізь важкі хмари весни. Пахощі вишні та абрикоси, які відцвіли, витали в нічному небі. Звуки сигналізації розріджували моторошну тишу. Тіло Андрія намагалося доставити його додому попри все, що сталося…

⋮⋮⋮   No. 4430

>>4428
вам би сценарій до порнухи писати...

⋮⋮⋮   No. 4431

Не маючи бажання про щось говорити, він промуркотів «Я мовчатиму, не бийте мене.» і вибіг із квартири, попередньо забравши свій одяг та взуття з собою. Наостанок він витяг з кишені клаптик паперу і кинув на стіл біля гори канапок. Батько простяг до нього свої обдрочені пальці та тихо прохрипів: "Андрій, початковий пиздойоб, бакалавр швидкого спуску"


File: 1593388211.201827-.png ( 387.74 KB , 640x438 )

⋮⋮⋮   No. 4421 [Reply]

Сучасного українське чтива нитка

Так подумав - хочу почитати щось українське, шо б зайняло окреме місце в моїй руці, з програми ЗНО пам'ятаю виключно нудоту про всохлу грушу та інші проблеми села, що ніяк не резонують з моїм нутром, тож прошу порекомендувати щось актуальне.

⋮⋮⋮   No. 4423

Подерев'янський, Жадан, Кідрук.

⋮⋮⋮   No. 4424

File: 1593445783.487392-.jpg ( 143.2 KB , 520x685 )

File: 1593445783.487392-2.jpg ( 48.27 KB , 300x474 )

File: 1593445783.487392-3.png ( 816.19 KB , 548x761 )

File: 1593445783.487392-4.png ( 810.06 KB , 547x850 )

Можливо ці книги будуть тобі цікавими.


File: 1592226269.42308-.png ( 100.09 KB , 365x480 )

⋮⋮⋮   No. 4410 [Reply]

Мілітарної літератури нитка

Почну її я з відгуку на книгу В. Ананьєва "Сліди на дорозі":
Важко сказати про що саме ця книга і чим вона чіпляє, що навіть я, зі своєю швидкістю читання, прочитав її за 2 дні. Мій вердикт - це дуже цікава книга, це книга про людину, яку не встигла засмоктати цивільна рутина, яка змогла абстрагуватися і подивитися на себе зі сторони. Особисто я все більше відчуваю, що мало знаю себе і все, що я роблю - то соціальне програмування, що я це лише гвинтик, тому, прочитавши книгу людини, що знаходилася на узбережжі життя та смерті я замислився вперше за довгий час - а чи варто воно того? Чи принесе мені щастя продуктивна праця, жінка - гараж - машина? Навіщо це, коли я не буду щасливим? Чи щасливіша людина з усім цим за солдата, що вперше за 3 дні смакує щось солодке? Взагалі, це доволі глибока книга, мені важко перетравити її. Багато хто може сказати, що це прості переживання головного героя, але в цих дитячих, часто наївних переживаннях я побачив новий світ і фактично познайомився з новою людиною. Особисто я дуже рекомендую книгу до придбання. Дякую за увагу.

⋮⋮⋮   No. 4412 OP

Додам - у цій книзі я вперше побачив таку фічу як QR-коди, які ведуть на фото, відео з місця подій. Дуже сильно підвищує сприйняття книги, досвід украй цікавий

⋮⋮⋮   No. 4413

>>4412
Теж читав цю книгу. Якісна річ. Валєра якщо й далі буде писати - буде стронговим письменником.


File: 1591978541.043132-.png ( 25.76 KB , 331x283 )

⋮⋮⋮   No. 4404 [Reply]

Нещодавно я прочитав "Кентерберійські оповіді" Чосера. Непоганий твір, а головне охоплює епоху. Я думаю, що ми на Кропивачі маємо написати щось подібне в рамках сюжету, коли гурт безосібних іде на паломництво до могили Ясона, руїн Учану та першодраматики на мапі УБК.

Серед безосібних є:
- фотошоп-кум
- драматикописець
- школяр
- соціохвойда
- камвхора
- анімешник
- пікселенабігатор
- гейтер
і так далі по відомим тобі типажам бордожителів

Ти можеш обрати будь-якого і написати історію, яку він міг би розповісти під час цієї мандрівки. Історія має бути максимально нешаблонною та їбанутою. Наче копіпасти пиздойоба.

Отже, уяви, що ви ти серед паломників, ви вмостилися біля вогника, або ідете шляхом і ти вибираєш типаж і, оповідаєш свою байку...

⋮⋮⋮   No. 4405

>>4404
> оповідаєш свою байку...
...і тут цей рагуль знову створює тематичний тред поза тематикою!

⋮⋮⋮   No. 4406

>>4405
От вам і тематика


Delete Post [ ]
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] | Catalog

[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / d / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]