Кропивач - український іміджборд , де кожен може дописувати чи ділитися контентом без реєстрації. Тут є дошки присвячені різним темам, від високої культури до порнографії. Не соромся, заходь на ту, що тебе цікавить!
- Балачки: Я знаю, що зараз вже не сезон, але скажіть мені, чому в школах й університетах негативно ставляться до шортів?
- Балачки: Італія, 1962 рік. О 23:48 зі станції Реджо-Емілія вирушив нічний пасажирський потяг. У ньому було близько сотні людей. Машиніст, кондуктор, пасажири — звичайний нічний рейс, який мав прибути до Рима наступного ранку. Але до Рима він так і не доїхав. Через кілька годин потяг просто зник. Ні уламків. Ні слідів аварії. Ні покинутих вагонів. Десять років слідчі перевіряли всі можливі версії. Потяг не знайшли. Пасажирів — також. І поступово справу закрили. 1986 рік. О 04:20 ночі черговий на невеликій станції в іншій частині Італії почув гудок. Він вийшов на платформу. І побачив потяг. Старий. Чорний. З кількома вагонами. Він повільно в'їхав на станцію й зупинився. Черговий підійшов до машиніста. Але кабіна була порожня. Він відкрив перші двері вагона. І завмер. Усі сидіння були зайняті. Пасажири сиділи абсолютно нерухомо. Жінки. Чоловіки. Діти. Усі були одягнені так, ніби щойно вийшли з 1960-х. Ніхто не розмовляв. Ніхто не реагував. А в повітрі стояв дивний запах — сильний запах диму. Черговий покликав поліцію. Коли поліцейські зайшли у вагон, пасажири вже зникли. Усі. Одночасно. Залишилися тільки валізи. Старі газети. І квитки. Поліція перевірила номер потяга. Виявилося, що він не існував у розкладі. А потім один із офіцерів знайшов серед речей пасажирів стару газету. Дата: 17 липня 1962 року. Саме того дня зник потяг. Але справжній жах почався після того, як знайшли список пасажирів. Прізвища збігалися з людьми, які офіційно вважалися зниклими безвісти 44 роки тому. Один із пасажирів мав при собі маленький блокнот. На останній сторінці було написано лише одне речення: «Ми не запізнилися. Просто ви приїхали занадто рано». Поліція спробувала встановити, звідки прибув потяг. Ніхто не знав. На рейках не залишилося слідів. Камери спостереження зафіксували його появу. Але найцікавіше — через кілька секунд після того, як потяг зник зі станції, камера показала платформу знову. Порожню. Наче потяга там ніколи не було. Історію багато років вважали міською легендою. Але існує одна деталь, яка змушує її звучати набагато моторошніше. У 1991 році поліція отримала анонімний лист. У конверті була фотографія. На ній — той самий потяг. Тільки фотографія була зроблена всередині вагона. На передньому плані сиділа маленька дівчинка. Вона дивилася прямо в об'єктив. А на звороті фотографії хтось написав: «Наступна зупинка — 2028».
- Аніме: Ділимося вашими враженнями про ваше перше аніме. Моє - Кагуя. Дізнався про нього через осу, мені тоді опенінг сподобався й персонажи на фоні. Подивився два сезона за 3 дні, хоча думав, що подивлюся за тиждень, а може й довше. Так чи інакше, тоді мені воно сподобалося, було цікаво дивится. Однак передивлятися його в мене бажання нема й, напевно, не буде, не достатньо круте.
- Балачки: Отож, маємо таку ситуацію: схиблений на голову анон, який потерпає від нав'язливого бажання вбити свою набридливу сусідку і Кримінальний Кодекс України, якого б ОП хотів уникнути. Зробити все хочу вдома, бо маю деякі плани щодо її мертвого тіла, але не знаю, як краще вбивати, бо ніколи цього не робив. Якщо душитиму, вона буде боротись, можливо мене подряпає, а це докази вбивства. Якщо буду їй погрожувати зброєю і змушу її, наприкляд, лягти на підлогу, щоб я зміг без перешкод її зв'язати і заклеїти їй рота, є ймовірність, що вона почне кликати на допомогу, і до мене навідається товариш лейтенант. Друга проблема, це як позбавитись від тіла? Традиційно закатати в бочку з бетоном і киинути в річку? Чи підійти до справи більш креативно, розчленити її, розфасувати по пакетам для сміття і дроном транспортувати на її ж балкон, щоб виглядало як самовбивство?
- Балачки: Фіксуємо нові некропости тут.
- Балачки: Якщо я говоритиму українською в Одесі, мене вб‘ють?
- Фап: Сюди ніжки жіночок.
- Балачки: Діліться враженнями як і кого ви їбали на вписці
- Балачки: Хочу поділитися з вами дечим дуже чутливим і важливим для мене, а ви ж в свою чергу, якщо маєте щось подібне, то поділіться будь ласка зі мною також. Цієї ночі мені знову приснився мій старий дім. Дім, де я жила від народження і до першого класу. За часів коли я там росла він зовсім не був багатим чи вишуканим — звичайна двохкімнатна хатинка з кладовкою, верандою і прохідними кімнатами розсташованими одна за одною, але моя завжди хазяйновита мама тримала його в чистоті, затишку й порядку. Також там був яблуневий садок і город, досить великі як здавалося тоді маленькій мені. Будинок належав маминій нині покійній тітці і та вирішила його продати, тож нам довелося переїхати. На жаль для неї мій дім так ніхто й не купив і зараз він достоює своє зі ржавим дахом, що ось-ось обвалиться. Садок і прибудинкова територія давно перетворилися на маленький лісок, а я досі час від часу бачу його у своїх снах і він ніколи не в порядку. Цього разу він був побіленим, а навколо прибрана територія і навіть бігали якісь песики, я почала підходити ближче усвідомлюючи, що це не зовнішня стіна так добре вибілена, а внутрішня, бо половина будинку просто відвалилася і зникла. Пси ж виявилися хворими, в сухому лишаї (я відчувала цю облисівшу суху шкіру своїми долонями), а один із них навіть вчепився мені зубами в пʼяту. Чомусь було фізично боляче. Як не дивно, але навколо цієї території знаходилася дуже гарна природа: такої гарної річки, що починалася прямо у мене під ногами і закінчувалася за горизонтом, я ніколи не бачила, а ліс позаду дому відчувався безпечним і затишним. Мрію колись дізнатися, що він у надійних руках нового власника або стати тими надійними руками, що потурбуються про його втомлені стіни і більше ніколи не бачити його в тривожних снах. До посту прикріплюю кілька фото з того часу і того місця. Ваша Ґарлік 🧄
- Аніме: Бачу разом з моєю мобілізацією рік тому подох і увесь розділ /а/. Непорядок. Будемо виправляти І похуй що я проєбав цілий рік ще й з сезоном запізнився на місяць СЕЗОН ЛІТО 2026 ВІДЧИНЕНО Тим більше він лютий і має багато чого вартісного для перегляду. Ба більше ще й з минулого сезону є що додивлятись цікаве. Але то якось пізніше і послідовно, як завжди
- Балачки: Швейцарія безглуздих запитань відкриває свої кордони для безосібних туристів, які готові відкрити для себе this country у повній красі. Сир, дофіга шоколаду, корівки, гори, нейтралітет, колайдер, банки - все це тут у формі безглуздих запитань, вайпу, спаму та іншої хуйні! Залицяйся до альпійських красунь, вивчай три мови, а інгліш свій засунь собі у дупу, а головне цінуй той час, який тобі відведений! Тік-так, тік-так! Lasst diesen sinnlosen Wahnsinn beginnen!!! Попередня: https://kropyva.ch/b/res/418388.html
- Балачки: >У мене синдром самозванця Цього місяця я заробив три штуки муриканських долярів криптовалютою, частину з яких я витратив, залишилося близько двох. Ця сума розкидана на чотирьох гаманцях. Мені девятнадцать рочків. Культуролог. Так от що хочу сказати. Раніше для мене така сума здавалася непідйомною, а зараз відчуваю що мені МАЛО. Що зі мною не так? Це якась нереальна жадоба, всепоглинаюча та страшно підступна. І ще я вважаю що нічого не знаю в крипті, і мені просто пощастило. .... Яка сума заощаджень є комфортною для безбідного життя? Я думаю що 50 тисяч вистачить. Думав на перспективу стати орендарем халуп, але для цього тре їх купувати (оце так відкриття) та ремонтувати. Щодо цього є питання Безоси. Чи ринок зараз у бульбашці та взагалі не варто цим займатися. Я би був вкрай вдоволений якщо мав би кілька хатинок з сумарним прибутком біля тисячі залені.
- Балачки: США, 1975 рік. Пізнього вечора 17-річна Сьюзен Лі зателефонувала матері. Вона говорила тихо й дуже швидко. — Мамо, я вже їду додому. Але тут сталося дещо дивне... На цьому зв'язок обірвався. Мати передзвонила. Телефон уже був вимкнений. Через годину дівчина так і не повернулася. Її автомобіль знайшли на узбіччі за кілька кілометрів від міста. Двері були відчинені. Ключі залишалися в замку запалювання. На пасажирському сидінні лежала її сумочка. Телефон — у салоні. А самої Сьюзен не було. Поліція прочесала околиці. Ні слідів боротьби. Ні крові. Ні відбитків чужого автомобіля. Наче дівчина просто вийшла з машини — і розчинилася в темряві. Минуло три дні. Пошуки не дали результату. А потім о 2:17 ночі телефон у будинку Сьюзен задзвонив. Мати підняла слухавку. На іншому кінці почувся голос доньки. — Мамо? Жінка завмерла. — Сьюзен?! Де ти?! Кілька секунд була тиша. Потім дівчина прошепотіла: — Я бачу світло. — Яке світло? Де ти? І тоді Сьюзен сказала фразу, яку мати запам'ятала на все життя: — Воно вже зовсім близько. Після цього пролунав різкий металевий звук. І зв'язок обірвався. Поліція негайно перевірила телефонний дзвінок. І тут з'ясувалося дещо моторошне. Дзвінок не був зроблений з телефону Сьюзен. Але ще дивніше було те, що номер, з якого він надійшов, належав телефонній будці неподалік від місця, де знайшли її автомобіль. Поліцейські поїхали туди. Телефонна будка була порожня. На склі — сліди пальців. Усередині — лише монета. І маленький шматок паперу. На ньому було написано: «Не шукайте мене після світла». Через шість років у лісі за кілька кілометрів від того місця мисливці знайшли стару валізу. Всередині були речі Сьюзен. Светр. Фотографії. Гребінець. І її водійські права. Але самої дівчини так і не знайшли. Поліція офіційно визнала її зниклою безвісти. Історію поступово забули. Аж поки через багато років один із колишніх поліцейських, який працював над справою, не розповів журналістам дещо, чого не було в офіційних документах. У телефонній будці знайшли не один відбиток пальця. Їх було багато. І всі вони належали Сьюзен. За винятком одного. Чужого. Його так і не вдалося ідентифікувати. А найгірше? Експерти встановили, що відбитки Сьюзен на телефоні були залишені задовго до тієї ночі. Тобто, якщо вона справді телефонувала матері о 2:17... хтось інший тримав слухавку.
- Аніме: У вас є аніме, які ви любите, але про які мало хто говорить, і при цьому, ви недолюблюєте якісь аніме через їхню всюдисутність? У мене таким з першої категорії є élDLIVE, про який чуло два з половиною каліки.
- Балачки: Війни з сусідами тред. Що власне сталось, якась наволоч купила потужні колонки і майже щодня їх добряче прогріває, що навіть в наушниках чутно як воно довбить в стіни. Які методи вирішення проблеми порадите? В наявності точне розташування дверей квартири і власне прямий доступ до тих дверей, деяка кількість агресії.
- Балачки: Вітаю, товариство. Як потрапити в бойову бригаду, якщо мене не беруть в ЗСУ і тероборону? Я не підлягаю призову, бо свого часу відкосив через психіатра. Я живу на західній і тут ніяких бойових дій нема, але може якщо я діснанусь самостійно Миколаєва чи Харкова, мене візьмуть хоч в якусь тероборону чи добробат?
- Балачки: Нарешті за купу часу токсичність і раковість почала спадати, гівнофорсери бловджобнули, а кропивач знову стає приємним, затишним місцем! Дякую адмінам!
- Фап: шановні кропивчата, а чи є в кого-небудь цікавий контент з онліку з цією панянкою? https://twitter.com/sunny_whale_2 https://onlyfans.com/sunny_whale
- Балачки: Ей, праваки-веруни, а як у вас ненависть до жидів і лютий антисемітизм сполукаються з тим факт що Бог в вашой религії то жид? Всі жиди погані окрім жида Іса який Бог? Поясніть, бо цікаво. повз-лівак-атеїст
- Балачки: >>428157 Виглядає, як якийсь експеримент із часом, перевіряли технологію подорожей у часі. Але чому на цивільних? Могли туди зеків посадити чи піддослідних "кроликів".
- Балачки: Батл "Гри п̶р̶е̶с̶т̶о̶л̶і̶в̶ жорстокості" #30 Манс-розбійник чи Ширен Баратеон?
- Балачки: Чи підіймав тобі гомонігер настрій і чи погодився б ти підняти йому хуй, щоб віддячити?
- Балачки: >>428152 strausyne.
- Кіно: У мене такими фільмами були «Барбі», «Диявол носить "Прада"» (через очікування кіно для жіночої статі), «Одіссея» (не впевнений, чи був я зацікавлений в перегляді).
- Балачки: >>428126 Саме так.
- Балачки: Що буде, якщо запросити на кропивач хвойд?
- Балачки: Італія, 1962 рік. О 23:48 зі станції Реджо-Емілія вирушив нічний пасажирський потяг. У ньому було близько сотні людей. Машиніст, кондуктор, пасажири — звичайний нічний рейс, який мав прибути до Рима наступного ранку. Але до Рима він так і не доїхав. Через кілька годин потяг просто зник. Ні уламків. Ні слідів аварії. Ні покинутих вагонів. Десять років слідчі перевіряли всі можливі версії. Потяг не знайшли. Пасажирів — також. І поступово справу закрили. 1986 рік. О 04:20 ночі черговий на невеликій станції в іншій частині Італії почув гудок. Він вийшов на платформу. І побачив потяг. Старий. Чорний. З кількома вагонами. Він повільно в'їхав на станцію й зупинився. Черговий підійшов до машиніста. Але кабіна була порожня. Він відкрив перші двері вагона. І завмер. Усі сидіння були зайняті. Пасажири сиділи абсолютно нерухомо. Жінки. Чоловіки. Діти. Усі були одягнені так, ніби щойно вийшли з 1960-х. Ніхто не розмовляв. Ніхто не реагував. А в повітрі стояв дивний запах — сильний запах диму. Черговий покликав поліцію. Коли поліцейські зайшли у вагон, пасажири вже зникли. Усі. Одночасно. Залишилися тільки валізи. Старі газети. І квитки. Поліція перевірила номер потяга. Виявилося, що він не існував у розкладі. А потім один із офіцерів знайшов серед речей пасажирів стару газету. Дата: 17 липня 1962 року. Саме того дня зник потяг. Але справжній жах почався після того, як знайшли список пасажирів. Прізвища збігалися з людьми, які офіційно вважалися зниклими безвісти 44 роки тому. Один із пасажирів мав при собі маленький блокнот. На останній сторінці було написано лише одне речення: «Ми не запізнилися. Просто ви приїхали занадто рано». Поліція спробувала встановити, звідки прибув потяг. Ніхто не знав. На рейках не залишилося слідів. Камери спостереження зафіксували його появу. Але найцікавіше — через кілька секунд після того, як потяг зник зі станції, камера показала платформу знову. Порожню. Наче потяга там ніколи не було. Історію багато років вважали міською легендою. Але існує одна деталь, яка змушує її звучати набагато моторошніше. У 1991 році поліція отримала анонімний лист. У конверті була фотографія. На ній — той самий потяг. Тільки фотографія була зроблена всередині вагона. На передньому плані сиділа маленька дівчинка. Вона дивилася прямо в об'єктив. А на звороті фотографії хтось написав: «Наступна зупинка — 2028».
- Балачки: Що робити, якщо зустрів гарну дівчину, але вона виявилась білінгвістичним стервом, яке вважає, що суржик - це нормально?
- Балачки: 🇨🇭⌚ Швейцарія не була у стані війни більше 500 років, бо ніхто не хоче нападати на банкірів? 🧀🍫
- Балачки: >>428144 >>428147 Двоїню, хоча час сука така вже і до неї підбирається. Тік-так, тік-так.
- Балачки: >>428132 chicken, dragon or maybe perepelyne?
- Балачки: >>428146 Тому що твої сексі ноги відволікатимуть студенточок, а може і деяких викладачкинь, від навчального процесу. Це навпаки комплімент твоїм ногам, цінуй це!
- Балачки: https://kropyva.ch/b/res/253379.html#428148 https://kropyva.ch/b/res/312270.html#428149
- Балачки: >>312316 А ти хочеш, щоб він до тебе додому приїхав? І на пікрілі літературно твій вираз обличчя, якщо він це зробить)
- Балачки: >>253394 Та й не думав я, що ти міг би правити Єгиптом. Ти б там такої хуйні наробив...
- Балачки: >>428145 Моніка , надто охуєнна , щоб її не хотіти !
- Балачки: Я знаю, що зараз вже не сезон, але скажіть мені, чому в школах й університетах негативно ставляться до шортів?
- Фап: Не вірю шо ніхто не має відео з нею
- Балачки: >>428144 А вона тебе хоче?
- Балачки: О , Боже как хочеться Моніку
- Балачки: >>428132 platno
- Балачки: >>428141 > продюсером Продюсером Валентином.
- Балачки: >>428140 Стати продюсером її шоу.
- Балачки: Що робити, якщо познайомився з дівчиною, вона здавалась милою, а потім виявилось, що вона виставляє свою поцьку в онліфанс?
- Балачки: Твікс - це 11?
- Аніме: >>17070 Тайтл звичайно смішний. Але крінж. Але смішний. Наче не хочів дивитись, а дивлюсь.
- Аніме: >>15157 тру