/b/ - Балачки

Привіт, кропивчанине. Мені досить боляче дивитися на тебе. Не думай що щось не так, бо усе йде так як і має йти. Ти просто потрапив у ситуацію “уроборос” і давно перетравлюєш свій хвіст. Не спіши робити якісь висновки, я зараз поясню у чому річ.
На тому етапі світосприйняття, що ти маєш зараз, і закінчується різноманіття твоїх дій і можливостей. Твій світ обмежений тим що ти знаєш і можеш уявити. Для тебе не існує нічого поза межами твоїх уявлень - за горизонтом твоїх знань нічого немає. І ти продовжиш робити ті самі помилки, заходити у ті самі глухі кути і отримувати ті самі відповіді знову і знову. Скільки разів ти приходив до усвідомлення безвиході, скільки разів тобі здавалося, що кінця цих подій не буде? Безкінечність тих самих ситуацій в яких змінюється форма, але залишається суть, де ти розчаровуєшся, залишаєшся зрадженим, покинутим, тим до кого немає діла, людиною, що відрізняється від твого ідеального. Відчуваєш присмак своєї плоті у роті?
Не щемило б у тебе серце, якби зрозумів, що люди, яким ти симпатизуєш, були ув’язнені своїми ж рамками, які вони отримали як менталітетний спадок? Я хочу щоб ти подумав про мої слова і відписав щось у цьому треді за бажанням, а я повернуся пізніше, аби протягнути тобі руку. Цілую в лоба ефемірними губами.