[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]

/l/ - Література

Name
Email
Subject
Comment
Файл
Пароль (For file deletion.)

File: 1505155962.761436-.jpg ( 13.92 KB , 265x190 )

⋮⋮⋮   No. 1628

Спонтанного графоманства нитка

Тут безосібний зливається в екстазі спільного акту творення.
Читай написане попереднім аноном та роби продовження.

⋮⋮⋮   No. 1629 OP

Третій день без цигарок. Дурне рішення - Даша нервувала. Дарина. Інколи навіть Дарино. Огидно. Це було чи не найгірше в переїзді - раптова зміна імені. Її звали Даша. Даша, да-ша - дуже просто! Можна Дар'я. Дар'я Петрівна. Звучить же ж!
Дарина. Тьху. Свекруха іноді жартома каже Одарка. Здається не бачить як це нервує. Ніби до корови говорить. Взагалі уся нова родина - хоча яка то родина, збіговсисько чиї імена вона вже забила запам'ятовувати - Даринкала. Ніби змовились. Хоча Ромчик говорив з усіма разом й поокремо, та й сама вона набиралась сміливості і просила - як горохом об стіну.
Затріщав телефон. Ота противна стандартна мелодія, абсолютно без смаку, яку ніяк не доходили змінити руки на якись із світових хітів. Ну так, рингтон треба гарно обирати, він змальовує свого власника. А стандартна пищалка не говорить нічого.
Дімон. Срака як паралон. Чмо з універу, навіть після одруження здається плекає якісь надії. Хоча останнім часом погарнішав - здається ходить в зал, ніби знайшов непогану роботу. Але однаково рагуль.
- Ало.
- Дарка, здоров. - Голос менш противним не став.
- Ну.

⋮⋮⋮   No. 1630

>>1629
Мені перших два абзаци навіть сподобались. А дальше ти з'їхав зі стилю й з кілометрового речення про мелодію включно стало нецікаво.

⋮⋮⋮   No. 1631

>>1629
баранки гну

⋮⋮⋮   No. 1632

>>1631
Хуй пну
Підор

⋮⋮⋮   No. 1633

>>1632
%сам підор%

⋮⋮⋮   No. 1634

>>1633
Я не сам

⋮⋮⋮   No. 1635

>>1634
а з ким ?

⋮⋮⋮   No. 1637

>>1635
Із уявними друзями

⋮⋮⋮   No. 1643 OP

зважаючи на неабиякий ажіотаж я ризикну зробити перезапуск
отже:

Твердий і впевнений погляд говорив про повну зосередженість, руки міцно стискали лук і тільки гострий кінчик вуха, що визирало з-за волосся, нагадував що це юне та тендітне створіння. Даріельь стояла випрямившись у ввесь зріст: благородна постава пасувала б радше просторій залі аніж хащам. Зброя в руках була недаремно: ось-ось мав з'явитись куваж. Її перший куваж. Приманка лежала вже близько п'тнадцяти хвилин коли із кущів нарешті визирнула чорна пичка. Ще секунда знадобилась звірині на усвідомлення присутності мисливця, але за мить до того як куваж з уже налитими кров'ю очима кинувся у відчайдушну атаку у нього впилась стріла. Вистачило однієї - точно в ціль.
Даріельь пройняв легкий тремор. Боялась радше осоромитись, аніж за себе - її страхував Ромар.
Так, вона товаришувала з лісовим тролем. А що тут такого? Як інакше вона мала навчитись жити в лісі? При будь-якій спробі потрапити на скаутські навчання Дарі нагадували що вона дівчинка, що часи коли на оборону суспільства мав ставати кожен його член давно минули, і що її навички гри на арфі та флейті все ще бажають кращого. Тож Ромар вже два місяці щотижня проводив лісові уроки. І ось вона - перша дичина.
- Молодець. - Дівчина зашарілась. - Лише почав з'являтись третій молодик з часу наших зустрічей, а ти вже змогла з засідки вбити беззахисну свинку. - пририпів зелений.
Загалом Даріельь вже звикла до постійних кпинів, але не чекала цього зараз, коли їй нарешті хоч щось вдалось.
- Добре - здається Ромар завважив що дівчина знітилась - наступного разу підемо на птахів. Це має бути веселіше.
- Але куди?
- За водоспад, очевидно. - скрипнув троль.
Дівчину ще більше пригнітила пропозиція. - Я ще ніколи не ходила так далеко. Ніхто з наших не ходить.
- Саме тому там можна знайти нормальну дичину. Зустрічаємось тут. Але до світанку. Дорога далека. І краще бути готовою, що ти повернешся уже наступного дня.
- Я.. - хвилька була потрібна щоб подолати страх - Я постараюсь.
Як? Як, скажіть мені, можна погоджуватись на таку безумну пропозицію? Що вона мала казати вдома? Вибратись вдосвіта вже буде великою проблемою, а виправдати ночівля поза селищем..
- Постараєшся?
- Я прийду. - Сказала, мов відрізала. Чекала що це зітре насмішкуватий вираз обличчя лісового мешканця, але той тільки розплився в ширшій посмішці.
- Ну от і добре.

⋮⋮⋮   No. 1646

>>1643
На першому реченні заснув.



[Return] [Go to top] [Catalog] [Post a Reply]
Delete Post [ ]

[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]