[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]
Banner

/l/ - Література

Name
Email
Subject
Comment
Файл
Пароль (For file deletion.)

File: 1505155962.761436-.jpg ( 13.92 KB , 265x190 )

⋮⋮⋮   No. 1628

Спонтанного графоманства нитка

Тут безосібний зливається в екстазі спільного акту творення.
Читай написане попереднім аноном та роби продовження.

⋮⋮⋮   No. 1629 OP

Третій день без цигарок. Дурне рішення - Даша нервувала. Дарина. Інколи навіть Дарино. Огидно. Це було чи не найгірше в переїзді - раптова зміна імені. Її звали Даша. Даша, да-ша - дуже просто! Можна Дар'я. Дар'я Петрівна. Звучить же ж!
Дарина. Тьху. Свекруха іноді жартома каже Одарка. Здається не бачить як це нервує. Ніби до корови говорить. Взагалі уся нова родина - хоча яка то родина, збіговсисько чиї імена вона вже забила запам'ятовувати - Даринкала. Ніби змовились. Хоча Ромчик говорив з усіма разом й поокремо, та й сама вона набиралась сміливості і просила - як горохом об стіну.
Затріщав телефон. Ота противна стандартна мелодія, абсолютно без смаку, яку ніяк не доходили змінити руки на якись із світових хітів. Ну так, рингтон треба гарно обирати, він змальовує свого власника. А стандартна пищалка не говорить нічого.
Дімон. Срака як паралон. Чмо з універу, навіть після одруження здається плекає якісь надії. Хоча останнім часом погарнішав - здається ходить в зал, ніби знайшов непогану роботу. Але однаково рагуль.
- Ало.
- Дарка, здоров. - Голос менш противним не став.
- Ну.

⋮⋮⋮   No. 1630

>>1629
Мені перших два абзаци навіть сподобались. А дальше ти з'їхав зі стилю й з кілометрового речення про мелодію включно стало нецікаво.

⋮⋮⋮   No. 1631

>>1629
баранки гну

⋮⋮⋮   No. 1632

>>1631
Хуй пну
Підор

⋮⋮⋮   No. 1633

>>1632
%сам підор%

⋮⋮⋮   No. 1634

>>1633
Я не сам

⋮⋮⋮   No. 1635

>>1634
а з ким ?

⋮⋮⋮   No. 1637

>>1635
Із уявними друзями

⋮⋮⋮   No. 1643 OP

зважаючи на неабиякий ажіотаж я ризикну зробити перезапуск
отже:

Твердий і впевнений погляд говорив про повну зосередженість, руки міцно стискали лук і тільки гострий кінчик вуха, що визирало з-за волосся, нагадував що це юне та тендітне створіння. Даріельь стояла випрямившись у ввесь зріст: благородна постава пасувала б радше просторій залі аніж хащам. Зброя в руках була недаремно: ось-ось мав з'явитись куваж. Її перший куваж. Приманка лежала вже близько п'тнадцяти хвилин коли із кущів нарешті визирнула чорна пичка. Ще секунда знадобилась звірині на усвідомлення присутності мисливця, але за мить до того як куваж з уже налитими кров'ю очима кинувся у відчайдушну атаку у нього впилась стріла. Вистачило однієї - точно в ціль.
Даріельь пройняв легкий тремор. Боялась радше осоромитись, аніж за себе - її страхував Ромар.
Так, вона товаришувала з лісовим тролем. А що тут такого? Як інакше вона мала навчитись жити в лісі? При будь-якій спробі потрапити на скаутські навчання Дарі нагадували що вона дівчинка, що часи коли на оборону суспільства мав ставати кожен його член давно минули, і що її навички гри на арфі та флейті все ще бажають кращого. Тож Ромар вже два місяці щотижня проводив лісові уроки. І ось вона - перша дичина.
- Молодець. - Дівчина зашарілась. - Лише почав з'являтись третій молодик з часу наших зустрічей, а ти вже змогла з засідки вбити беззахисну свинку. - пририпів зелений.
Загалом Даріельь вже звикла до постійних кпинів, але не чекала цього зараз, коли їй нарешті хоч щось вдалось.
- Добре - здається Ромар завважив що дівчина знітилась - наступного разу підемо на птахів. Це має бути веселіше.
- Але куди?
- За водоспад, очевидно. - скрипнув троль.
Дівчину ще більше пригнітила пропозиція. - Я ще ніколи не ходила так далеко. Ніхто з наших не ходить.
- Саме тому там можна знайти нормальну дичину. Зустрічаємось тут. Але до світанку. Дорога далека. І краще бути готовою, що ти повернешся уже наступного дня.
- Я.. - хвилька була потрібна щоб подолати страх - Я постараюсь.
Як? Як, скажіть мені, можна погоджуватись на таку безумну пропозицію? Що вона мала казати вдома? Вибратись вдосвіта вже буде великою проблемою, а виправдати ночівля поза селищем..
- Постараєшся?
- Я прийду. - Сказала, мов відрізала. Чекала що це зітре насмішкуватий вираз обличчя лісового мешканця, але той тільки розплився в ширшій посмішці.
- Ну от і добре.

⋮⋮⋮   No. 1646

>>1643
На першому реченні заснув.

⋮⋮⋮   No. 4322

File: 1589763512.832891-.jpg ( 46.33 KB , 1125x1061 )

Бімп

⋮⋮⋮   No. 4325

>>1629
Дімон дзвонив не позалицятись, як завжди, Дімон дзвонив по справі. А справа Дімона полягала в тому, що те одоробло зломило собі ногу і лежить в травмі. І клянчить передачку. Бо в травму він загремів кілька годин тому, мамунця зараз на морях з хрін зна яким кавалєром, а до брата краще в борги не попадати.
- Ну Дашуль, ну забіжи, реально не знаю кого просити. Мені треба хоча б якийсь харч - від тутешнього хіба ригати - і хоча б якісь шмотки.
- І де я тобі маю брати одяг?
- Та я живу тут біля лікарні, 5 хвилин. Дам тобі ключики.
П'яти хвилин ниття в слухавку і Даша зрештою здалась. Робити впринципі не було чого, Ромчик буде хіба за 2 години - можна і повивчати місто.
- Добре. Зараз заїду!
- Дарусику дякую! Захопи ще цигарки будь-ласка!
"Дарусику"!. Курва. "Цигарки"!. Бля, більше болючих місць не знайшов?
Але жалість таки переборола і Даша пішла будувати маршрут

⋮⋮⋮   No. 4330

File: 1589826364.391775-.jpg ( 61.77 KB , 373x604 )

>>4325
Дівчина неохоче піднялась, в голові паморочилось, а серце так і хтіло вискочити з грудей з криком "Ой, бля, та ідіть вже на хій!"
"Я скоро", - відізвалася вона на порозі і гупнула дверима, відсікаючи летючі питання свекрухи. Під ногою виразно хлюпнуло.
"Блядь!", - попід дверима було смачно набльовано. Знову сусідська кішка. На зойк вийшов і клятий сусід. Він закрив двері і хитаючись пошльондрав до вікна. Дістав з-за вуха смердючу Ватру і взявся чухати свої алкоголічні яйця, попихуючи в зачинену кватирку. Потім наче не спеціяльно дістав волосату руку з матні і позіхнувши прийнявся мацати брудну щетину під носом.
"Нанюхується, підорас", - подумала Дарина.
Сусід, немов почувши її думки повернувся до дівчини і знову затягнувся цигаркою, покліпуючи оком. Червона запливла бенька здригалася швидко і ритмічно, ніби закликала розділити смердючу тютюнову трапезу. Насправді ж, Даринка знала, то був результат довгих років зосередженого тренування по пригніченню блювальних рефлексів від пива Чернігівське, горілки Хортиця та одеколону Саша.
Відігнавши смурні думки дівчина витерла підошву та викликала ліфт.

⋮⋮⋮   No. 4333

>>4330
Ліфт. Обісцяне страховисько, останній притулок обдовбанців і матусиних художників. З-під незрозумілої коричневої субстанції ледь пробивалось тьмяне світло жарівки. Неймовірна суміш ароматів прочищувала свідомість ні гірше від нашатирного спирту. Але дев'ятий поверх - то дев'ятий поверх.
А ще в ліфті було дзеркало. Або навіть Дзеркало. Велике нове красиве, майже не розписане дзеркало. А дзеркала дівчина любила. У відображенні їй посміхнулась мініатюрна зґрабна чорнявка із синіми пасмами. Коли вперше прийшли сюди, Ромко жартома підніс її до кнопки 9 - мовляв сама не дістане. Метр 53 - постійний привід для жартів. Дарка провела руками по талії, крутнулась щоб роздивитись себе із різних боків, і вийшла з будинку з відчутно піднесеним настроєм. Ще той нарцис.

- Дякую Дарусю! Що б я без тебе робив!
Дімон намагався бравувати, але ні атмосфера совкової лікарні, ні зовнішній вигляд не сприяли. Видовище було скоріше жалюгідне. Дівчина тицьнула йому пакет - трішки фруктів, вчорашня здоба, мівіна-їжа богів і пачка gitanes які дражнили її останні 10 хвилин.
- Тримай, лікуйся, що там далі.
- Красуню дякую. Як ти на наших теренах? Освоїлась?
Пофліртувати дівчина любила, навіть з Дімасиком, але обстановка напрягала
- Давай до справи. Де там твоя хата?
- Та, звичайно. Ось ключі, зараз скидаю тобі геолокацію. - Дімон шпрортав щось в свому телефоні. - А те ще досі зі своїм? Роман, чи як його
WAT? Звучало занадто нагло.
- Ти певний в доречності слова "досі"? Ми одружились два місяці тому.
- Гм, угу, так-так. Добре, адресу тобі скинув, це близенько. В правій кімнаті буде шафа - то моя. Дістань звідти якісь штані/светра. І ще б якусь спідню - сором'язливо завершив хлопець.
- Добре. - В сусідньому ліжку почав хропіти дід, Дімон якось дивно вишкірявся, цигарки дражливо визирали з пакетика і Даша почала жаліти що погодилась допомогти. - Ти в мене в боргу.
- Ну звісно, Дарусику.

⋮⋮⋮   No. 4351

Bimp

⋮⋮⋮   No. 4354

>>4351
думаю куди продуктивнішим бімпом було б кілька рядків діалогів/описів/розвитку сюжету.
>Читай написане попереднім аноном та роби продовження.

⋮⋮⋮   No. 4360

>>4354
Я вже писав. Весь креатив закінчився

⋮⋮⋮   No. 4372

>>4333
Дівчина вийшла з лікарні добряче роздратована. Облізлі радянські стіни та черги з бабульок не створювали райдужної атмосфери й так, а після розмови з Дімасиком Даша чомусь скурвилась. За порогом вона кинула оком на гугл мепс, але тільки щоб взяти напрямок - хотілось трішки розвідати місто самостійно, а не йти втикнувшись в екран. Сміливо пірнула в провулок який обіцяв коротшу дорогу, аж ось - хляп. Риги. На цей раз не котячі.
Блядь.
Поки Дівчина шурхала ногою об брудний асфальт задзвонив телефон. Дзвонив Ромчик - і це піднімало настрій
- Привіт, ти вже їдеш додому?
- Привіт, рибо, сьогодні буду пізно - голос звучав винувато. - Робочі трабли, мушу трішки порозгрібати.
Курва. Тепер і Ромчик.
- Тут просто Вітьок натупив з логістикою - і пішов в відпустку позавчора, я тобі розказував. І мені треба тепер...
- Добре, - вона перервала потік вибачення - зараз трохи зайнята, па-па. - збрехала дівчина і натисла відбій.
Блядь. Курва. Скурвлене обригане місто яке даринкало з усіх боків, просило порпатись в чужих спідніх, забирало Ромчика і сигарети. Курва блядь!
Фуххх. Даша тяжко видихнула. Проблеми треба вирішувати по одній. Почнем з найпростішої - за десять метрів в переході курив якийсь чувак. Можна стрілити цигарку.
Чувак був бородатий, ба навіть кудлатий, в поношеній одежі і схожий на бомжа. Але бомжом не був. Бомжі переважно тхнуть і частіше порпаються в картонних коробках ніж в свіженьких айфонах.
Кудлань не відмовив - хоч і був трішки здивований проханням. Мовчки простягнув відкриту коробку. Дав підкурити.
В хлопаки були дуже дивні очі. Якісь такі глибокі, сумні і розуміючі. І не зрозумілого кольору. Мабуть через ті очі дівчина не одразу зрозуміла що не так. Власне і запах і перша затяжка ну дууже яскраво просигналізували що то не червоний bond, ба навіть взагалі не тютюн. Але гіпнотичний погляд забрав на себе усю увагу і Даша зробила другу затяжку. В очах у кудланя вибухнув сноп іскор. Хлопака кліпнув і видиво розвіялось. Тоді він розвернувся і повільно посунув якоюсь сумною ходою.
Дівчина піднесла цигарку втретє і нарешті задумалась. В носі крутив терпкий запах трави

⋮⋮⋮   No. 4381

>>4372
Самотня у чужому байдужому місті. Звідкись накотилась хвилі жалості до себе, пригадалися старі образи. Дуже старі. Як вона була єдиною у дворі в кого не було велосипеду. Як її перша любов кинув її заради однокласниці. Хоча та косила очима. Як батьки віддали обіцяну їй стареньку однокімнатку молодшій сестрі. Бо тій потрібніше.
Хотілось поплакати. Пригорнутись до когось і поплакати. Але ж не вертатись додому до свекрухи. Слідом за сумом прийшла байдужість. Дівчина сперлась на стіну, повільно сповзла донизу, зручно вмостилась в кутику склавши ноги по турецьки. Зробила третю затяжку.
Далі прийшла черга роздумів про нереалізовані мрії. Колись мріялось змінити світ. Зараз хочеться написати хоча б статтю для вікіпедії.
А коли червоний вогник приблизився зовсім близько до губ в голові з'явились куди веселіші думки. Згадувалось гуртожиться життя. Вільне і загульне. Даша подумки перебирала всіх своїх колишніх і майже мимовільно почала себе пестити.
Права рука ще тримала недопалок косячку, а ліва вже протиснулась під пасок джинсів й ніжно водила по злегка вогким трусикам. З Антоном вони познайомились в дитячому таборі - Даші було чотирнадцять і в Даші вперше був петинг. Вони ховались ввечері на балконі, довго цілувались коли зрештою хлопець наважився приспустити дівочу спідничку. Він гладив піхву через трусики. Незграбно, зверху-вниз - і зараз Даша повторювала за ним. Тоді запхав руку у трусики - дівчина вторила своїм спогадамам.
Перший секс був уже в 18 - через комплекси вона довго не наважувалась будувати стосунки з хлопцями. Четвертокурсник Ігор явно мав куди більший досвід. Півтори пляшки вина із двох випила Даша а в Ігоря були ключі від вільної сусідської кімнати. Вони лягли на підлогу нехтуючи рипучими ліжками і хлопець в неї проник. Синхронізуючись зі спогадами, Даша ввіпхала собі в піхву безіменний і середній палець. І зараз, через десять років, її пробрали відголоски болю. Але попри біль спинятись не хотілось. Дівчина нарощувала темп, оживлюючи спогади про свій перший незґрабний раз. І про інші. Коли намагались не розбудити сусідок. І коли не могли спинитись, хоча розуміли що сусідки вже не сплять. Коли вахтерка їх майже спіймала в душі. Коли посеред ночі, не знайшовши вільного місця дівчина повела Ігоря до спільної кухні, де змусила хлопця стати на коліна і робити куні. Права руки відкинула недопалок і взялась пестити крихітні груденята, ліва тим часом впевнено набирала темп. Обличчя Ігоря у спогадах розпливалось, перетворюючись на обличчя тих, хто прийшли йому на зміну. Костя. Назар. Ромчик.
Дівчина тремтіла, з уст зірвався глухий стогін. В спогадах Ромчик обіймав її сидячи на дивані в Дарчиній квартирі - в них було мало часу, скоро прийдуть батьки. Хвилі екстазу проймали дівчину тоді, вона прижимала голову Ромчика до своїх грудей і різко насаджувалась на його прутень. Хвлиі екстазу проймали її і зараз, ліва рука не стишувала темпу, а права міцно стискала по черзі груди.
Дівчина сягла піку, видала ще зойк, і осунулась. По-трохи прийшла до тями



[Return] [Go to top] [Catalog] [Post a Reply]
Delete Post [ ]

[ Кропивач ] [ a / b / bugs / c / f / g / i / k / l / m / p / t / u / ]